реальна влада будується з тисячі дрібниць

don_katalan — 08.06.2021 Алі Татар-заде
реальна влада будується з тисячі дрібниць. Сьогодні поговоримо про одну з таких дрібниць - топонімику.
Ну, здавалося б, якая разніца - зветься вулиця Комарова чи Петрова чи Сідорова. Або от квартиру дали чи купили - якая разніца, Комсомольск чи Горишні Плавні. Але це працює тільки в один бік. Той, кому пофіг. Комарова, Петрова чи Сідорова, неабияк може збудитись, якщо назвати її Петлюри чи Небесной Сотні. Отже, разніца є, і мімікрія під буддистську байдужість - то психологічний прийом. Мовляв, сидиш такий, пьєш чай, тут до тебе вриваються якісь неврівноважені і давай все "переіменовувати". Тут корови недояні, дороги несфальтовані, під`їзди нерозчишені, а їм подавай перейменування. Далі буде цитата з телегероя Євстігнєєва про унітази і пєніє гімнав, хоча цитата відноситься якраз до совку, який якраз і перейменовують - але згодиться.
Для Криму після кінця окупації я бачу все як на аркуші.
Топонімічні комісії мають стати частиною влади.
Це реальна влада, тому що це панування смислів, керування символами.
Здавалося б якая разніца, чи зватиметься зупинка: Піанєрскає, чи Ескі Сарай?
Та людина ж мимо їде, ото чого перейменовувати (і тому постали при окупантах останівки Піанєрскає 1, 2, 3, 4).
Але справа якраз у тому переїжджому, що висунувсь в вікно, позіхнув і далі вткнувсь до свого телефону.
Що у нього відкладеться в голові?
Якщо нумерні назви з словаря Русскаго язика Ожегова 1967 року - тоді Крим рускій, це без балди, я сам там був, я сам там відів!
Якщо ж назви "нерускіє" - той же переїжджий буде запевняти, що там всьо сложно, всьо неоднозначьно,
от він їхав по шосе, а там одна за одним Ескі Сарай, Кільбурун, Джолманчик, Алказа Яникой.
Теж важливе і про "точку на карті", по якій випадково водиться палець будь-кого: від обивателя на дивані до міжнародного експерта.
Про назви вулиць, кварталів, зупинок, аеропортів, міст і селищ.
За великим рахунком навіть назви фірм, які "прикрашають" своїми вивісками вулицю.
Все це формує певний фон.
Тому в Криму, який гостро потребує дерусифікації - як Німеччина денаціфікації та деарієзації - топонімичні комісії мають бути частиною влади.
Я дуже підозріло ставлюся до "волі людей", от давайте спитаємо усіх хто в цьому "массівє" живьот, от вам нада оно чи ненада.
Хто ці люди?
Половина з них - пасажири, яким виходити наступної зупинки. Ви будете їх опитувати, чи влаштовує їх номер трамваю?
Їм пофігу, а наскільки пофігу - ми вже бачили в наведених прикладах: пофігу, поки не коле очи своїм "радикалізмом".
От я, мовляв, такий ще спокійний, мені-то чьто, але от гарячі голови вони ж побачать і почнуть волнєнія.
Насправді цей говорить про себе в третій особі - типу, знаєте, як Брюс Вейн про Бетмена: трохи ідеалізовано.
Це він, говорячий, і хвилюється, якщо йому нагадують: це наша земля. Не ваша, не нічия, не кого-тут-толька-нє-била і не какая-разніца, а саме наша.
Кожна з цих маленьких битв має бути виграна.
І тому в топонімічну комісію слід впускати 1) чиновника, який має волю і повноваження, 2) експертів - УСІХ, хто має що сказати, 3) лобистів і представників громад. Але вирішувати насамкінець чиновнику. Він не мусить ховатись за плебісцитами і думками експертів. Комісія - це для того, щоб він не міг сказати, що "А ми ж не знали".
===
Natalia Skulbashevska
А фейсбучні битви при перейменуванні Московського проспекту в пр. Бандери навіть перша кров не зупиняла. Палало тижнями. Видний представник російськомовної інтелігенції, поет, видавник і прочая, і прочая, обурювався, що тепер не може ступити своїми шузами на осквєрнєнний асфальт, а там за рогом магазинчик, де завжди свіжі раки, тепер за ними доводиться посилати водія, що не вміє вибирати, а самому сидіти в машині, підібгавши ноги. Міцні горішки ті господа в пробкових пильних шлємах.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/3020073.html.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив