Презумпція невинності ІІ

noddeat — 26.04.2015 У вчорашньому пості про презумпцію невинності я не навів жодного посилання на законодавство. Річ у тім, шо не в кожній країні воно у законодавстві прописано (у Німеччині, наприклад, ні), бо то є принцип, ідея, якої вчать в університеті, невід’ємна ознака того, шо абстрактно називають «правова держава» (ака Rechtsstaat). У цьому пості я виправлю цю помилку.

Отже, презумпція невинності у кримінальному процесі зафіксована Декларацією ООН з прав людини, стаття 11. У цій статті теж вимагається, шоб кримінальне законодавство не мало зворотньої дії:
«
(1) Everyone charged with a penal offence has the right to be presumed innocent until proved guilty according to law in a public trial at which he has had all the guarantees necessary for his defence.
(2) No one shall be held guilty of any penal offence on account of any act or omission which did not constitute a penal offence, under national or international law, at the time when it was committed. Nor shall a heavier penalty be imposed than the one that was applicable at the time the penal offence was committed.
»

Крім того, вона зафіксована і в Європейській конвенції з прав людини, стаття 6:
«
Everyone charged with a criminal offence shall be presumed innocent until proved guilty according to law.
»

Це, нагадаю, саме та конвенція, за виконанням якої слідкує Страсбурзький суд і за порушення якої державу можна до нього подати. Тобто, хоч у Німеччині й нема прописаної в законодавстві презумпції невинності, тим не менш, за її невиконання можна на Німеччину подати до суду в Страсбурзі.

Крім того, існує ще окрема Хартія фундаментальних прав Європейської Унії, що діє, відповідно, в країнах ЄУ, і за виконання відповідає Європейський суд у Люксембурзі.  Там написано то само, шо в конвенції від Ради Європи (стаття 48):
«
1. Everyone who has been charged shall be presumed innocent until proved guilty according to law.
2. Respect for the rights of the defence of anyone who has been charged shall be guaranteed.
»

У цьому тексті неочевидно, шо йдеться про кримінальне право. Тут я можу лише апелювати до поняття вини, яке принаймні у тих європейських країнах, з чиїм правом я більш-менш знайомий, стосується лише кримінального права. Або, той, хто писав цей текст, вважав самоочевидним, шо презумпція невинності — це про кримінальне право.
«
Штраф, который надо оспаривать в суде, - это чистое нарушение презумпции невиновности.
»,— написав анонімний коментатор, який, вочевидь, хоче порушувати правила дорожнього руху, а нести за це відповідальність — не хоче.

В такому разі я запрошую цього коментатора до Німеччини: у вас є шанс виграти судовий процес в Люксембурзі, адже всі штрафи за порушення правил виписуються на місці. Понадто, якщо у мешканців країни є можливість сплатити пізніше, то від іноземців штраф вимагають сплатити відразу і часто готівкою (термінали для карток EC з’явилися нещодавно, а і так у іноземців нема таких карток). Утім, якщо ваш вчинок підпадає під кримінальний кодекс, то німецька поліція замість штрафу бере у вас заставу (Sicherheitsleistung) в круглій сумі, на випадок, якщо ви з’їбетеся з країни та не прийдете на суд. Якщо застави нема, нею стає ваша автівка.

Типова ситуація: автівка, що їде сильно повільніше за вас, виїжджає на вашу смугу, не подивившись у дзеркало, це змушує вас сильно гальмувати. Якщо у вас бомбануло, ви можете записати номер автівки і поінформувати про інцидент поліцію: тоді водія оштрафують. Без доведення провини, просто на підставі доносу, так. Однак, якщо у вас бомбануло настільки, шо ви не можете почекати, обганяєте цю автівку і потім робите те, шо англійською називається brake check — сильно гальмуєте перед водієм. З технічної точки зору ви зробили з тим водієм то само, шо і він з вами, але з точки зору права дії водія — порушення правил дорожнього руху (адміністративне порушення), а ваші дії — створення небезпеки в дорожньому русі (злочин). Той водій запише ваші номери, і вам теоретично загрожує ваучер на безкоштовне перебувати у шестизірковому готелі JVA. Теоретично, бо тут презумпція невинності діє, а тому просто слів водія недостатньо. Додатково, запис з відеореєстратора, якщо такий був, суд використовувати не може, бо це порушення права на приватність = нелегальний доказ. Тому, поліція як правило кримінальне провадження не відкриє, а обмежиться адміністративним, забравши у вас права та оштрафувавши за порушення ПДР. Бо в адміністративному провадження треба менше доказів.

В Україні презумпція невинності прописана в Конституції:
«
Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
»

Дивовижний факт: конституційне право примусово вчать у школі та університеті, але в результаті ніхто не знає, шо написано в Конституції.

Також це прописано у Кримінальному кодексі (стаття 2), який, утім, і так не може суперечити Конституції, тож було б дивно, якби там було написано шось інше:
«
Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
»
Зверніть увагу: правопорушення може бути як адміністративним, так і кримінальним, у той час як злочин — це виключно те, за шо карає Кримінальний кодекс (стаття 11), тому «кримінальний злочин» — це ідіотська тавтологія.

Міф: презумпція невинності повинна поширюватися на адміністративне право, інакше нам пиздець
Це написало багато коментаторів, тому присвячу цьому окремий абзац.
1. Почнемо з того, шо у неправових країнах зі справедливістю в кримінальному праві все набагато гірше, ніж з адміністративному праві. Кількість виправдовувальних вироків близька 0%, суд просто затверджує те, шо каже прокуратура, змінюючи лише термін покарання. У адміністративному праві, навіть у нашому кирилічному просторі, шанси дійти правди набагато вищі статистично. Тому, чому б це впровадження презумпції невинності мало це поміняти? Якраз навпаки, ви б тоді ні на кого не змогли подати в суд, бо «недостатньо доказів».
2. Можливість оштрафувати без «доказів» створює можливість аб’юзу. Якщо в країні нема незалежного судівництва, зловживання владою буде можливо незалежно від прав чи обов’язків поліції. Що саме ви вважаєте як доказ? Запис з відеореєстратора? Фото? Але це все теж доволі нескладно підробити. Якщо жити в перманентній параної, то єдиним судом, на який можна сподіватися — це суд Лінча.
Або взагалі забити, шо є якісь правила дорожнього руху, і їздити як у Грузії, експерти з якої тепер реформують нашу поліцію, яка взагалі водіїв не контролює, чи там Індії. Не маю нічого проти, якщо громадяни вважають, шо так є добре: на лижах же люди без правил їздять, на машинах це теж можливо. Просто середня швидкість впаде у кілька разів, а кількість ДТП — зросте.
3. Дебати про те, яким чином має виписуватись і сплачуватись штраф, стосунку до презумпції невинності не мають ніякого. Чули колись про СІЗО? А, якщо хто не в курсі, там сидять навіть роками без жодного суду. Ну і де ваша презумпція невинності? В пизді! Чому сидіння в СІЗО ви схвалюєте, а сплату штрафу з можливістю його пізніше оскаржити, ні? Система, шо загалом прийнята у Європі, це «pay now — штраф х єврів», «pay later» — штраф «х+комісія єврів», «оскаржити в суді — штраф х+комісія+судові кошти». Так повинно бути.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив