Політично-електоральне

progenes — 22.04.2014 Оскільки бої цвіркунів ніхто не хоче коментувати, поговорим знову про політику. Я довго вагалась, чи писати цей пост, чи не варто. Може небо впаде на землю і виборів взагалі не відбудеться. Але припустимо, що вибори президента трапляться приблизно через місяць. І вже бачу, що зараз з'являються нові паростки "противсіхів". Вирішила просто поділитись досвідом "А як у них?".

Дещо з досвіду німецького виборця про вибори з сортів того самого.

Колись одна приятелька розмірковувала на тему подружнього життя. "Дивись, весільна емблема" - приятелька склала вказівні і великі пальці обох рук бубликами, які трошки наклала один на одного. "Кільця не повністю, а тільки трохи перекриваються. Це мабуть означає, що характери молодят також перекриваються не повністю. Достатньо, щоб було трохи спільних інтересів і все. Можна вкладати шлюб. По решті питань можуть бути розходження, там зароджуються і сварки і по тим питанням доводиться домовлятись, поступатись або напирати."
Десь такі самі утилітарні стосунки у німецького виборця зі владою. Це такий вимушений шлюб з розрахунку.

Перед виборами різноманітні сайти пропонують тести, аби виборцю легше було визначитись, що йому пропонують за умови і що він сам за фрукт. В тесті купа основних питань, які внесені в програми партій. От і питають мене: ти за ліміт швидкості на автобанах чи проти, за атомну енергію чи за вітряки, за підглядання за життям горомадян чи приватну сферу, за збільшення пенсійного віку чи за зменшення, за протизаплідні пігулки по рецепту лікаря чи навпаки, і так далі. Потім пропонують визначитись - це питання для мене життєво важливе, чи пігулки мені вже не актуальні. Признаюсь, в таких опитуваннях я майже завжди получаюсь латентний соціал-демократ.

Дізнавшись про себе такі откровення, я починаю придивлятись до дій соціал-демократів в минулому і поточні їхні заяви. І як на зло, один з лідерів раптом отримує питання журналістів, а чи не піднімуть бува дитячу доплату бодай на 10 євро? На це він каже, що 10 євро на кожну дитину буде коштувати державі ой, як задорого, до того ж держава не знає, на що вони підуть. "Це може бути дві пачки цигарок, два з половиною пива в кнайпі або два келиха вина. Ні, не пляшки, а келиха, бо пляшку вина, що коштує лише 5 євро, я не куплю. " - каже соціалдемократ. Хо-хо-хо, - думає собі виборець, - хо-хо! Цей гурман соціал-демократ ну дуууже далекий від народу.

Особисто я прискіпливо вивчаю ставлення керманичів до ГМО і виявляється, що електорат з такими уподобаннями, як у мене, взагалі нікому не потрібен, за виключенням маргіналів, які вже минулого разу не виправдали сподівань. Отже, доводиться вибирати з того мракобісся, що залишилось в меню.

Врешті решт, зваживши всі "за" і "проти", з яких більшість "проти", а перекривання шлюбних кілець ледь-ледь, виборець йде на вибори і віддає свій голос найменшому злу. На цьому місія виборця не закінчилась, а тільки розпочинається. Бо саме з цього моменту він має повне право пред'являти своєму обранцю купу претензій в тих місцях, де у них не склалось з самого початку.

Обранці тим часом підраховують голоси і виявляється, що для керування країною потрібна груповуха. Починаються коаліційні переговори. Там вирують страсті-мордасті, партії шантажуть одна одну, часом залучаючи сонми рядових партійців, а з зали переговорів один за одним виносять політичні трупи. Після декількох місяців мордобою, ряди очищаються і пошматовані коаліційні партнери, натужно посміхаючись у камери, тиснуть один одному правиці та демонструють коаліційну угоду, що складається виключно з компромісів. На цей компромісний документ накидаються пси від преси і з нього також починає летіти клоччя.

Виборець спостерігає за цим, нервово стукаючи хвостом об підлогу. Ага, з первісних обіцянок залишилось самі огризки. Як і очікувалось, головний пункт, по якому партії одразу знайшли спільну мову - економія держбюджету. Економія це добре, - думає виборець, - але теперь будем робити тюнінг дій влади, підказуючи, де краще економити, а де не слід. Першими на вулицю виходять профспілки - перестають працювати садочки, школи, вивозитись сміття. Потім перестають літати літаки. Потім підключаються юнацькі спортивні клуби і гільдії повитух. На місцевих рівнях збирають підписи проти закриття сільських шкіл, проти закриття медичного факультету, проти закриття поліцейської дільниці, акції, страйки, протести, демонстрації. Ви вже розумієте, тут такий перманентний майдан-лайт.

Після цього політики на місцях починають пояснювати в газетах і на зустрічах, скільки у нас конкретно грошей,
- чому закривають саме цю початкову школу (бо сусідня в двох кілометрах і в обох навчається по 12 дітей, до того ж ми пустим додатковий транспорт),
- саме цей медичний факультет (бо його погано оцінила незалежна атестаційна комісія, ось висновки міжнародних експертів, прочитайте самі, в сусідньому університеті факультет набагато кращий і краще йому додати грошей і зробити взагалі елітним) і чому
- саме цю поліцейську дільницю (ну добре, дільницю не закриваєм, а робим одну бухгалтерію на три дільниці).

Виборець або задовольняється, або мотає на вуса і робить висновки на майбутнє, параноїдально слідкуючи за політиком, а політик - за своєю репутацією. Преса ретельно документує, освітлює, підглядає та регулярно підливає масла в вогонь. Це все реальні приклади з поточних політичних розкладів. Виглядає доволі хаотично, але ця махіна якось літає, до того ж доволі ефективно.

Якщо виборець знехтував правом вибору, він, звісно, може критикувати владу або опозицію, але це не має ніякого значення. Як я вже сказала з самого початку, вибори - це такий собі шлюб без любові, але з розрахунку. Спочатку договір: графік вивозу сміття від муніципалітету (обов'язок місцевої влади) йде вкупі з докладною інструкцією, як сміття сортувати і скільки метрів навкого моєї садиби я повинна тримати в чистоті і порядку (мої обов'язки). А тільки потім починається справжнє життя - тертя між цими двома і сварки, якщо хтось з них не виконує своїх обов'язків, сходив на сторону, пропив гроші або не виніс сміття. І тільки третій, хто вирішив утриматись - зайвий.


_____________________________________________________________

Поскольку бои сверчков никто не хочет комментировать, поговорим опять о политике. Я долго колебалась, писать этот пост, или не стоит. Может небо упадет на землю и выборы вообще не состоятся. Но предположим, что выборы президента будут примерно через месяц. И уже вижу, что сейчас появляются новые ростки "противсихив". Решила просто поделиться опытом "А как у них?".


Немного опыта немецкого избирателя о выборах из сортов того самого.

Когда-то одна приятельница размышляла на тему супружеской жизни. " Смотри, свадебная эмблема" - приятельница сложила указательные и большие пальцы обеих рук бубликами, которые немножко наложила друг на друга. "Кольца не полностью, а только немного перекрываются. Это пожалуй означает, что характеры молодоженов также перекрываются не полностью. Достаточно , чтобы было немного общих интересов и все. Можно регистрировать брак. По остальным вопросам могут быть расхождения, там зарождаются и ссоры и по тем вопросам приходится договариваться, уступать или напирать".
Примерно такие же утилитарные отношения у немецкого избирателя с властью. Это такой вынужденный брак по расчету.

Перед выборами различные сайты предлагают тесты, чтобы избирателю легче было определиться, какие ему предлагают условия и что он сам за фрукт. В тесте куча основных вопросов, которые внесены в программы партий. Вот и спрашивают меня : ты за лимит скорости на автобанах или против, за атомную энергию или за ветряки, за подглядывание за жизнью граждан или за частную сферу, за увеличение пенсионного возраста или за уменьшение, за противозачаточные таблетки по рецепту врача или наоборот, и так далее. Затем предлагают определиться - это вопрос для меня жизненно важный, или таблетки мне уже не актуальны. Признаюсь, в таких опросах я почти всегда получаюсь латентный социал - демократ.

Узнав о себе такие откровения, я начинаю присматриваться к действиям социал - демократов в прошлом и текущие их заявления. И, как назло, один из лидеров вдруг получает вопрос журналистов, а не поднимут случайно детскую доплату хотя бы на 10 евро? На это он говорит, что 10 евро на каждого ребенка будет стоить государству ой, как дорого, к тому же государство не знает, на что они пойдут. "Это может быть две пачки сигарет, два с половиной пива в кабачке или два бокала вина. Нет, не бутылки, а бокала, потому бутылку вина, которая стоит всего 5 евро, я не куплю" - говорит социал-демократ. Хо-хо-хо, - думает избиратель, - хо -хо! Этот гурман социал - демократ ну ооочень далек от народа.

Лично я придирчиво изучаю отношение политиков к ГМО и оказывается, что электорат с такими предпочтениями, как у меня, вообще никому не нужен, за исключением маргиналов, которые уже в прошлый раз не оправдали надежд. Итак, приходится выбирать из того мракобесия, что осталось в меню.

В конце концов, взвесив все "за" и "против", из которых большинство "против", а перекрытия брачных колец чуть-чуть, избиратель идет на выборы и отдает свой голос наименьшему злу. На этом миссия избирателя не закончилась, а только начинается. Потому что именно с этого момента он имеет полное право предъявлять своему избраннику кучу претензий в тех местах, где у них не сложилось с самого начала.

Избранники тем временем подсчитывают голоса и оказывается что для управления страной требуется групповуха. Начинаются коалиционные переговоры. Там бушуют страсти - мордасти, партии шантажируют друг друга, привлекая сонмы рядовых партийцев, а из зала переговоров один за другим выносят политические трупы. После нескольких месяцев мордобоя, ряды очищаются и потрепанные коалиционные партнеры, натужно улыбаясь в камеры, жмут друг другу руки и демонстрируют коалиционное соглашение, состоящее исключительно из компромиссов. На этот компромиссный документ набрасываются собаки от прессы и из него также начинают лететь клочья.

Избиратель наблюдает за этим, нервно стуча хвостом об пол. Ага, из первоначальных обещаний остались одни ошметки. Как и ожидалось, главный пункт, по которому партии сразу нашли общий язык - экономия госбюджета. Экономия это хорошо, - думает избиратель, - но теперь будем делать тюнинг действий власти, подсказывая, где лучше экономить, а где не стоит. Первыми на улицу выходят профсоюзы - перестают работать сады, школы, вывозиться мусор. Затем перестают летать самолеты. Затем подключаются юношеские спортивные клубы и гильдии повитух. На местных уровнях собирают подписи против закрытия сельских школ, против закрытия медицинского факультета, против закрытия полицейского участка, акции, забастовки, протесты, демонстрации. Вы уже понимаете, тут такой перманентный майдан-лайт.

После этого политики на местах начинают объяснять в газетах и на встречах, сколько у нас конкретно денег,
- почему закрывают именно эту начальную школу (так соседняя в двух километрах и в обеих учится по 12 детей, к тому же мы пустым дополнительный транспорт),
- именно этот медицинский факультет (потому что его плохо оценила независимая аттестационная комиссия, вот выводы международных экспертов, прочитайте сами, в соседнем университете факультет намного лучше и лучше ему добавить денег и сделать вообще элитным) и почему
- именно эту полицейский участок (ну хорошо, участок не закрываем, а делаем одну бухгалтерию на три участка).

Избиратель или удовлетворяется, или мотает на ус и делает выводы на будущее, параноидально следя за политиком, а политик - за своей репутацией. Пресса тщательно документирует, освещает, подсматривает и регулярно подливает масла в огонь. Это все реальные примеры из текущих политических раскладов. Выглядит довольно хаотично, но эта махина как-то летает, к тому же достаточно эффективно.

Если избиратель пренебрег правом выбора, он, конечно, может критиковать власть или оппозицию, но это не имеет никакого значения. Как я уже сказала выше, выборы - это некий временный брак без любви, но по расчету. Сначала договор: график вывоза мусора от муниципалитета (обязанность местной власти) идет вместе с подробной инструкцией, как мусор сортировать и сколько метров вокруг моей усадьбы я должна содержать в чистоте и порядке (мои обязанности). А только потом начинается настоящая жизнь - трение между двумя и ссоры, если кто-то из них не выполняет своих обязанностей, сходил на сторону, пропил деньги или не вынес мусор. И только третий, кто решил воздержаться - лишний.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив