Походження москвинської мови -2. Німецькі культуртрегери

Німець Н.Греч склав граматику московської мови. Ось, що про нього пишуть самі москвини (з Вікіпедії): "К заслугам Греча относятся «Практическая москвинская грамматика» (Санкт-Петербург, 1827; второе издание: Санкт-Петербург, 1834), «Начальные правила москвинской грамматики» (Санкт-Петербург, 1828), «Пространная москвинская грамматика» (т. 1, Санкт-Петербург, 1827; второе издание: Санкт-Петербург, 1830) и усилия по унификации русской грамматики."
Німець Ґрот уклав московський правопис та словник.
"Известен своими работами в области москвинской орфографии. В работах «Спорные вопросы москвинского правописания от Петра Великого доныне (1873)» и «Москвинское правописание» (справочник, выдержавший 22 издания в 1885—1916), сформулировал основные принципы правописания — фонетический и историко-этимологический — а также предложил нормы москвинской (дореформенной) орфографии, по которым его пособие было наиболее авторитетным вплоть до реформы 1918 года. Работы Грота считаются первым теоретически обоснованным сводом правил москвинской орфографии. В них содержатся замечания о морфологической роли москвинского ударения.

Был также выдающимся лексикографом, начал издавать «Словарь москвинского языка».
В.Даль зібрав етнографічний і лексичний матеріал. Тут навіть цитувати чи коментувати не треба - кожен москвин, навіть неспеціаліст, знає, що Даль є "стовпом" москвинської мови. Щоправда, мало хто з них знає, що його "Словник" в оригіналі називався "Словник москвинського НАРІЧЧЯ (діалекту) Руської мови". Також, зауважу, що Даль, оскільки народився і виріс в Україні увів до цього словника масу українських слів, назвавши їх "южнорусскіє", або ще якось.

Німець А.Гільфердінґ – мовний матеріал, "русскіє народниє биліни" з Карелії і Вепсляндії (принагідно нагадаю, що сам термін "биліна" був введений в Московії тільки в 1840 році, щоб якось "історично" називати ті фентезі, що вони понапридумували для удревнювання своєї штучної "історії").

"Статьи по современным вопросам славянским // Собрание сочинений А. Гильфердинга. — СПб.: Печатня В. Головина, 1868. — Т. 2. — 494, VI с.
Общеславянская азбука с приложением образцов славянских наречий"


Німці Брокгауз і Ефрон видали першу енциклопедію, за основу якої був взятий переклад ... - правильно - знову ж таки німецького словника "Konversationslexikon".

Нарешті, німець Макс Фасмер - творець "Етимологічного словника москвинської мови" - найбільшого і найповнішого по наш час.

В результаті, в москвинській мові з'явились не тільки маса німецьких слів (навіть "око" замінили на "глаз", "прапор" на "флаг", хоча "прапорщик" забули змінити на "флагман", а "єрунда" взагалі походить від "герундія"), але й значною мірою, (поряд з французькою, "нявкаючою") була привита германська фонетика. Наприклад, нехарактерне для слов'ян, тотальне вживання звуку "ґ". Причому воно неприроднє, неприємне й важке для більшості народів, наприклад французи та португальці його масово замінили на "ж", а англійці та італійці - на "дж", іспанці - навіть на "х" (Георг-Джордж - Джорджіо -Жорж-Хорхе). Та й у самих німців те, що, наприклад, позначується літерою "h" звучить, як українське фарингальне "г" (Hamburg, у москвинів - Ґамбурґ).
Більш того, навіть і самі москвини змушені йти проти своїх же правил в деяких словах.
ЛєХко, мяХка, боХ - саме так вони вимовляють ці слова, замість леҐко, мяҐка, боҐ. Але попробуй виверни так глотку. Виходить - чи слова не для цих звуків чи звуки не для цих слів.
Але повністю знищити і замінити нормальний ПРИРОДНИЙ гортанний звук "Г" на "Ґ" - це тре’було бути справжніми садистами.
А ще ж і постійне насилля над своїм тілом і психікою не проминає безслідно...

Також москвини до сих пір ще не змогли до кінця витиснути українське фарингальне "г" зі своїх (поки що) південних та східних територій.
До речі,саме це - причина,чому москвинська мова здається іншим народам "псячою" - бо неприродно часте вживання "ґ" схоже на гавкіт собак.
Окрема історія зі звуком "ф". У німців буква "v" звучить, як "ф". У москвинів теж дуже багато слів, в яких пишеться "в", а звучить "ф".
Кожен може самостійно проаналізувати звучання. Як приклад - москвинські прізвища на Заході озвучують так, як чують їх від москвинів - іванофф, смірнофф.
Щодо відмінків - вони мають у москвинів абсолютно нелогічну назву - падєжи. Хоча, нікуди не падають. Але ж звідки про це було знати німецьким культуртрегерам, які скалькували це слово з грецької. Зате вони "склоняются", тобто схиляються, а не відміняються, як можна було б логічно припустити.
Також, відсутня клична форма слова, характерна для слов'ян, бо німцям вона не потрібна.

В результаті таких маніпуляцій іншомовних за походженням упорядників мови був втрачений зв'язок зі справжніми значеннями навіть у запозичених слів
От, наприклад, порівняймо українські слова, що несуть справжню сутність (аналогічно з іншими слов'янськими мовами) і точно такі самі запозичені в москвинську слова, але вже зі збоченим значенням:

Неділя – неделя
Наказати – наказать
Питати – пытать (в той же час абсолютно непов’язані за значенням пытливый, следопыт)
Лаяти – лаять (собака)
Брехати – брехать (собака)
Тут взагалі смішно – у них собака і сварить і обманює
Лічити – лечить
Лікувати - ликовать
Дитина – детина
Громада – громада
Орати – орать
Сватання (сватьба) – свадьба
Другий (від «два» і від цього слова походить «друг») – другой (иной, чужой)
Запам’ятати – запамятывать
Час – час
Вродливий – уродлівий
Лихий – лихой
Чинити – чініть
Гідність – годность
Вимагати – вымогать
Чоловік - человек
Муж – муж
Мешкати - мешкать
Красний – красный
Радіти – радеть
Зчитати – считать
Малювати – малевать
Позір – позор
Наглий – наглый

Звучать майже однаково, означають різне.

Неочікувано для себе, знайшов схожу точку зору у сучасного московського дослідника Сергія Морозова. Цитую:"На чиїх зв'язках побудована москвинська мова? На зв'язках, які виникли у москвинських німців. Але у різних німців виникали різні асоціативні зв'язки. Так що система зв'язків вийшла розмитою до каламутності. Вийшла крива мова сам по собі, мало придатна для дослідження складних понять. Значення слів нестійкі, жорстко не обмежені. Вони плавають і поняття перетікають одне в інше. ... для організації життя і обговорення ідей це не годиться абсолютно. До речі, Пушкін - теж за мовою москивнський німець (автор має на увазі - іноземець, європеєць), москвинську вивчив після французької".

Висновок.
Оскільки в Московії не було титульного, основного, державотворчого народу, який би був природним носієм СВОЄЇ мови (бюрократична верхівка мала для спілкування суржик з руської (української), староболгарської (церквонсловнослов'яської) приправлений татарською і греко-латинською лексикою (як приклад - записки Опонаса Микитина), а десятки народів різного походження зазнавали утисків і знищення своїх живих природних мов), то нізвідки було брати своїх, "народних" спеціалістів для впорядкування, систематизації, уніфікації і логічного осмислення мови.
Тому не може бути й мови ні про яку історичність, природність, народність (родной язик) москвинської мови, про її тяглість з часів Русі, про її взірцеву слов'янскість. Це - суржик з мов багатьох народів без системи (хоча й попрацювали над цим німецькі систематизатори, як ми вже побачили), без розуміння справжнього значення слів.
Цей момент є надзвичайно важливим не тільки з точки зору України-Русі в спорі про Руську спадщину - історичну, мовну, духовну, ментальну, територіальну, але й з точки зору слов'янської єдності. Оскільки введення в оману деяких слов'янських народів призводить до їх протистояння. Наприклад, сербські найманці воювали проти України, на Донбасі, пояснюючи це "слов'янською солідарністю". Абсолютна маячня, зважаючи на те, що воювали вони проти слов'ян на боці держави, яка все своє існування слов'ян нищила.
Ну, гаразд, суржик і суржик, але ж двісті років облагороджуваний і прикрашуваний різними модними словами, зворотами і тенденціями, величезним науковим і літературним пулом, підтримуваним напряму державним апаратом великої за розмірами і населенням держави. Чим не повноцінна, зручна і корисна мова?

Про це написав вчений, геніальний фізіолог Іван Павлов у своїй Нобелівській промові.

"Ви бачите, до чого москвинський розум не прив'язаний до фактів. Він більше любить слова і ними оперує

Це вирок над москвинською думкою, вона знає тільки слова і не хоче доторкнутися до дійсності.

Таким чином, панове, ви бачите, що москвинська думка абсолютно не застосовує критики методу, тобто анітрохи не перевіряє сенсу слів, не йде за лаштунки слова, не любить дивитися на справжню дійсність. Ми займаємося колекціонуванням слів, а не вивченням життя."

Наголошу: "не любить дивитися на справжню дійсність".
Оригинал взят у ariy_ukraina в Походження москвинської мови -2. Німецькі культуртрегери
Частина перша - дивись тут