Опасно ли носить контактные линзы: вся правда от эксперта 
Завтрак от Танечки 
А день заметно прибавился! 
Смотрю на жизнь глазами... кота... 
Обратная проекция 
Доброе утро с радужными надеждами 
Экскурсия по легендарным Сандунам 
Карибский "Трафальгар" 
Русская вернулась из США: к чему она так и не смогла привыкнуть...
28.07.2024 —
Плани
Підсумки липня
pipasuri — 29.07.2024
-Армія:
Війна йде.
- Мова:
Щось я розлінилася. Мову не вчу, нічого не роблю. Якось так.
Ліньки. Як буду вчитися восени - не уявляю. Якось буде. Тупо
повторюю слова. І усьо.
- Віра:
Вірю у ЗСУ.
Зараз почнеться Ламас. Це свято першого врожаю. Тобто чого ви
добилися за півроку.(Нічого - каже мозок)
Хоча, чому нічого?
Школу якось закінчила? Закінчила.
Малу до першого українського класу записала? Записала.
Сама на санітарку записалася? Записалася.
А те, що з мовою не фонтан...
Зрозуміло чому. Бо бажання спілкуватися з місцевими немає.(Я із
свома тут практично не спілкуюся). На роботі мовчу. Іноді щось
скажу, але дуже важко йти на контакт. Нема бажання. Не цікаво.
Хоча, коли записувалася на курси, побачила велику кількість жінок.
Й дуже зраділа, бо зрозуміла, що сумую за живим спілкуванням.
Й ще один момент.
Засинала та обмірковувала свої плани. Ми живемо в невеличкому
містечку. Приблизно на 50.000 людей. Й порівняно з Одесою ... Ну,
це ніяк.
Крутилася у ліжку й мріяла, от повернуся до Одеси...
А потім зловила себе на думці - що ні, вже не повернуся.
Що я - вже не я, й моя Одеса - не та, до якої переїхала з
Криму.
Тоді цей переїзд був запланований, організований. Чітко розуміла,
чому й навіщо переїжджаю.
Що не зможу там жити. Можу(не люблю, але можу) обманювати інших,
але обманювати себе... Ми встали та поїхали. Знайшла роботу, купили
житло.
А коли тікали до Італії - схопилися та побігли. Навіть коли їхали у
потязі, розуміла, що можемо тупо не доїхати.
Але зараз...
Може це наступний етап?
Чесно, я не маю "рожевих окулярів" стосовно Італії. Багато чого
мені не подобається. Але розумію, що багато чого мені не подобалося
як в Криму, так і в Одесі.
Що усюди, де б я не була - вчуся та працюю.
Зараз міркую, а що далі?
Поставила перед собою дуже велику та важку мету. Але шлях до тієї
мети дозволяє не опускати руки, а йти, повзти та лежати у
потрібному напрямку.
Оставить комментарий
Популярные посты:
Предыдущие записи блогера :
Архив записей в блогах:
Вчера, обнаружив на привычном месте пропажу мусорных баков, я подумала, что их оттащили, чтоб где-то там, вдали от дома, перекинуть мусор. Ведь сейчас не ездят мусоровозы. Из окна можно было разглядеть, что баки уехали к концу дома. А утром все прояснилось: враг не пройдет, путь перекрыт. ...
Друзья, кто-то использует новый редактор поста в ЖЖ? Мне тут один козёл Фрэнк с Капустой настойчиво предлагают, а я боюсь.. Боюсь, что мне не понравится и боюсь, что потом не смогу вернуться к старому редактору, если мне не понравится. А вот на смартфоне приложение ЖЖ никак не заходит ...
Каждый поход за продуктами- это своего рода мини-приключение. Торговые залы, как правило, спланированы таким образом, что все необходимые продукты находятся в само конце зала. Т.е., чтобы добраться, например, до хлеба, необходимо пройти сквозь весь ряд ассортимента. И не факт, что не ...
...
Небольшая, но ЗНАКОВАЯ выставка, развенчивающая миф о том, что советские дизайнеры получали Сталинские и Ленинские премии за стаж пребывания в Коммунистической партии, а не за талант и творческие прозрения. Практически каждый экспонат ...
