наші літні Карпати

hudozhnytsya — 10.08.2012 Ну що ж, аби повернутися туди вдвох після весільної подорожі, нам потрібно було аж 6 років з хвостиком. Але ми нарешті це зробили - і то було прекрасно!
Вирішили цього разу їхати без роверів - не все замовлене спорядження прийшло, та й інших підстав вистачало.
Тож у перший день, невиспані й потомлені, ми одразу ж (правда, після ситного обіду із салату з бринзою, баноша та дерунів з м"ясом) завалилися спати: номер у нас був дуже затишний, тихий, а з вікон було видно чарівні Карпати, у яких йшов дощ. Він співав нам колискові - ну як, як можна було протистояти такій солодкій спокусі? 

А як тільки ми прокинулися, одразу вирушили на прогулянку горами. П"ятнадцятикілометрову. Підйом був не надто легким, але ми не з тих, що бояться таких дрібних труднощів. Спершу страшенно парило, потім зірвався страшний вітер, тоді був грім і дощ. Я куталася в свій стамбульський шарф і думала, яка ж то дивовижна штука: з нього з легкістю можна зробити кофтину з капюшоном! Коли ми піднялися вище й навіть він мене не зігрівав, ми з коханим заховалася під деревом, притулилися й дивилися на гори довкруж. Мріяли вголос, молилися, сміялися - і тут раптом перед нами з"явилася повна веселка! Яскрава й насичена. Усю зазнимкувати мені не вдалося, тому ось - лише її шматочок. З того часу нам світило сонце. Правда, коли ми вже поверталися додому, була зоряна ніч. На спуск з гори ми витратили трішки більше двох годин.
Від Затинку ми перейшли до поляни Чорногориці, де нас чекала ще одна приємна несподіванка: дуже багато чорниць (афенів), ожини й малини. Ох, скільки то було щастя!!! Наступного дня був географічний центр Європи (яка там бринза!!!), гірські річки й дивовижні краєвиди, Солотвино (жахливий бруд і мімімум культури, повертатися туди наразі не хочеться), Синевір - наша давня мрія, чорниці й гриби, багато розповідей, уха з фореллю, грибна юшка й деруни.
А ще далі - піші прогулянки, олені й кабани, ще ожина й чорниці, цілющі трави, дерев"яні сувеніри, обід на березі річки й просто багато радості, ніжності й хороших новин. З не надто приємного - як виявилося, у Стамбулі відпочивати значно дешевше, ніж у Яремче. Тому в гори найкраще йти з наплечниками й наметами, і ми сподіваємося наступного разу зробити саме так.
А ще я забула у перші декілька днів опустити задерте з не пам"ятаю вже якої причини ISO, тож деякі фотографії шумлять. На щастя, число було не дуже високе - колись в Північній Кароліні після нічного Нью-Йорка все було значно гірше, і я перепсувала чимало хороших кадрів, але досвід мені цього разу не допоміг. Тепер знатиму, що повертати ISO "на місце" треба одразу.
Але й перше, й друге - то такі дрібниці, насправді. Приємного і пречудесного було значно більше. І я дуже дякую Богові й своєму коханому чоловікові за цю коротку мандрівку, а ще - нашим керівникам, котрі відпустили нас у відпустку :-))).
Учора вже були наші, тутешні, гори - на нашу думку, нічим не гірші від Карпат :-). Чоловік робив м"ясний шашлик, а я пробувала робити овочевий. Ще одна перевага місцевих гір - ми таки вибралися туди на роверках і прекрасно провели час. 
А як минав ваш тиждень?

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив