Мій Євромайдан

atanoissapa — 01.12.2013 Теги: Янукович Ніколи не забуду те, що я побачила та відчула за ці два дні.


На Майдан ми вирішили їхати раптово. Ця внутрішня необхідність раптом виникла на запорізькому міні-євромайдані. За тим самим принципом, за яким у мене відбуваються більшість поїздок: "А поїхали? - А поїхали!".
Збиралась, як на війну:


Відразу ж з потяга, о 7 ранку, рушили в центр подій. Там вже було більше тисячі людей (основну масу за сценою не видно)


На перший погляд навіть не зрозумієш, що це - не обгорнуті рюкзаки, а люди. Вони провели тут ніч. Страшно було дивитись на цих замерзших, виснажених та сонних героїв, які всю ніч тримали оборону та продовжували страйк. Ніч була морозною, вони грілись, як могли, по черзі підкидаючи дрова у саморобні буржуйки, але тримались.
На Майдані в ту ніч ночувало декілька сотень людей.


Міліції практично немає, а частина площі відгорожена нібито для монтування катка та ялинки (яка ялинка в кінці листопада????)


Народна творчість, кількість плакатів щодня зростає




Перші дні київська мерія забороняла ставити будь-які намети на майдані. На декілька днів, кажуть, дозволили поставити намет для обігріву та роздачі їжі.
Продукти приносили кияни, а також закуповувались за гроші громадських організацій та опозиційних партій. На всіх бажаючих вистачало чаю та бутербродів. Роздачею їжі займались волонтери, які на добровільних засадах взялись допомагати протестувальникам.


Тим часом потроху світає та натовп зростає на очах. Дуже багато було зовсім юних студентів. Зі сцени віщають гучні гасла та намагаються розштурхати змерзлих людей.




Ті, хто ночував, потроху приходять до тями




Загалом атмосфера неймовірна. І хоча деякі в ФБ називали те, що відбувається, дискотекою, але загальний настрій був іншим. Так, рано зранку не було гучних гасел, стиснутих кулаків та озлоблених виразів обличь. Але просто неможливо більше тижня триматись на такому настрої. Як мінімум, танці потрібні для того, щоб зігрітись. Тому да, студенти водили хороводи та танцювали. Але це не бидлотанці під попсу, це хороводи з українськими прапорами під українську музику патріотично налаштованих людей. Які згуртовували народ та заряджали настроєм триматись далі.

Трохи відео, хоча воне й ні разу не передає загальну атмосферу цього дійства.



З житлом проблем не було - його надавали гостинні кияни.
Наші знайомі, наприклад, через інфцентр знайшли, де переночувати. Чоловік приїхав за ними на машині та відвіз у свій котедж.




а такі таблички висять по всьому Хрещатику




"У нас є план А та план Б, - каже оргкомітет зі сцени, - залежно від розвитку подій: якщо Янукович підпише угоду і якщо не підпише".
Всі підозрювали, що не підпише, але маленький вогник надії ще лишався...


Плакати та прапори у людей саморобні та покоцані. Хто що зміг купити\намалювати\знайти - той те і приніс. Відразу зрозуміло, що люди прийшли не за гроші.


Біля нас стояла старенька бабуся з маленькою синьо-жовтою стрічечкою і тихенько плакала.
Потім почався дощ. Вона підійшла до мене і турботливо поправила мій прапор.
Ніколи не забуду цю картину.



В Національній спілці журналістів, на Хрещатику, всім журналістам давали притулок. Там був WiFi, можна було зігрітись та попити чаю. Ми сходили туди на півгодинки, аж раптом новина: "Янкович не підписав. Зараз зі сцени будуть оголошувати їхній "план А". Тож побігли назад.


"План полягає в тому, що зараз усі бажаючі виходять на сцену та пропонують, що далі робити", - оголосив оргкомітет.
Отут люди дружно зробили фейспалм. Нубобля! Шо це за план такий???

а це я )


А поки на майдані всі стояли і не знали, що далі робити, в декількохстах метрах проходив антимайдан. Він, чесно кажучи, зовсім зламав наш мозок. На площі під назвою Європейська стояли декілька сотень людей одночасно з прапорами ПР, Євросоюзу та України.
- А вы за Европу, да? - підійшли ми до двох жіночок років 50, що тримали прапор Євросоюзу.
- Да!
- А вы в курсе, что это митинг в поддержку Партии Регионов?
- Да, в курсе.
- А вы знаете, что Янукович не подписал соглашение с ЕС?
- Это еще не известно...
- Известно уже, не подписал. Вас это не смущает, не?
- Что вы вообще нам мешаете? Мы тут пришли пообщаться, погулять, а вы вторглись в наш разговор, понимаете ли...
- А вы всегда выходите погулять с флагом ЕС?

"Отойдите от них! Она снимает!"  - закричала якась жінка, побачивши у мене в руках фотоапарат. Він, до речі, був вимкнений та опущений вниз.


Прапори тут у всіх були однаковісінькі, явно роздані організовано.




Наші подальші спроби розпитати у народа, чого вони тут стоять, увінчались провалом. Народ прийшов продати країну за пляшку пива - шонеясно?


На сцені кривлялась якась "співачка", У неї періодично вимикалась фонограма, разом з голосом. Але то нічого, для бидла і так піде.
До речі, антимайдан простояв недовго - скоро людям набридло, і всі розійшлись по домах, отримавши свої 100 гривень "на пиво".


Довго ми там перебувати не могли, тому повернулись назад, до своїх. Тут вже кияни поприносили теплих речей - кожен міг знайти собі светр, шапку чи рукавички.




Людей все більшає і більшає, але що робити далі - ніхто не уявляє. Хтось пропонував перекрити Хрещатик, хтось - штурмувати Банкову. Але зі сцени заявляли, що це мирна акція і той, хто закликатиме до насилля - провокатор. В цей же час натовп періодично скандував "ре-во-люція!".

Ми довго обговорювали, чому оргкомітет гальмує активні дії людей. Але з іншого боку, зі сцени віщали в основному молоді дівчата. Ніхто з них не міг керувати таким натовпом. Ніхто не хотів нести відповідальність за ймовірне насилля та його наслідки. Ніхто не хотів в тюрму за "заклик до повалення державного устрою", врешті решт.






як туди змогли повісити прапори - не уявляю, якщо чесно...




І все так і продовжувалось, мирно і не зрозуміло, аж поки з усіх сторін не почали бігти озброєні люди в шоломах та противогазах.
Ті, хто стояли зверху на "Глобусі", побачили їх першими, здалеку. Вони почали показувати руками і панічно кричати: "Беркут! Беркут!".
Не скажу, що почалась паніка, але всі серйозно напряглись. Тим більше, що з самого ранку тут ходили чутки про можливі провокації. Розказували і про "армію тітушок", яка підходить до майдану. І про те, що беркут налаштований всіх розігнати.


Натовп став плотнішим, всі підтянулись ближче до дороги і спостерігали, що буде далі. Чоловіки помітно налаштувались на бійку. Хтось продумував шляхи для відступу. Я також була впевнена, що зараз почнуть бити. І на якусь мить показалось, що готова до всього. Навіть якщо вбиватимуть - готова.
Це важко зрозуміти, якщо не був там, але то були хвилини катарсису. Ніколи такого раніше не відчувала.


Беркут став плотними рядами десь біля дороги та створив коридор вздовж проїжджої частини. Ніхто не розумів, що ж відбувається.




А озброєні вояки все прибували, і прибували, безкінечними чергами. Причому, вони бігли і пришвидшувались, що ще більше нагнітало ситуацію.




Кажуть, це почали розпиляти газ. Тому полізли чутки, що зараз газом придушать усю площу. Всі почали активно затуляти обличчя шарфами, масками та у кого чим було.


Але Беркут розійшовся так само стрімко, як прийшов. Я досі не розумію, що це було.


Далі все пішло спокійно та навіть весело )




Ми поїхали ночувати до друзів.
А о 5 ранку нам подзвонили, повідомили страшну новину - про те, що вночі Беркут звірствував та побив необзброєних людей, що лишились спати на майдані. Подивились відео - втратили мову.

Зранку поїхали назад на Майдан. Тут була заворожуюча картина. Площу оточили внутрішні війська, а кияни та майданівці підходили до них, розмовляли, кидали троянди з чорними стрічками, просили не служити злочинній владі та не виконувати незаконні накази.


Трохи відео


А у цієї жінки дочка потрапила в лікарню після нападу Беркута


хлопці тільки кліпали очима, але не говорили у відповідь ні слова - певно наказ такий був


охоронці йолки, блять


Хтось посилав прокльони, хтось емоційно лаявся, хтось тихенько і по-доброму просив переходити на бік добра. "Хлопці, кидайте шоломи, переходьте на сторону народу", - просили. Деякі (навіть чоловіки!) плакали, не добившись нічого своїми розмовами. А ці хлопці дивились в очі і, здається, деякі соромились того, що стоять тут. Але ніхто не кинув шолом та не ослухався наказу.


деякі єхидно всміхались




Цей діалог, точніше монологи, тривали цілий день. Ввечері "охоронці йолки" були вже зовсім змерзлі, виснажені і сонні. Вони цілий день слухали ці вмовляння та прокляття, але все рівно не рушили з місця.


Через дорогу зібралось декілька сотень людей, були заклики "повернути майдан" та взяти його штурмом. Але більша частина населення пішла до Михайлівської площі, куди перемістилась акція протесту




Здається, нічний напад тільки підсилив настрої народу. На Михайлівській вже не було дискотеки. Сюди підтягнулись навіть ті, хто взагалі не збирався йти на майдан. Побиттям безоружних сонних людей, а тим паче жінок, влада прейшла межу.
Це люди тільки підтягуються, з часом народу було в декілька разів більше




запорізький десант )










Чесно кажучи, мурашки бігали, коли знаходилась там. А очі неодноразово ставали вологими.
Інколи, коли стикаєшся по роботі з усяким бидлоелекторатом Януковича, навіть руки опускаються. Думаєш "якщо Україна - це і є оці фріки, за що тоді боротись?". Але на майдані все стає на свої місця: відразу розумієш, за кого, за що і навіщо. Пишаюсь цими людьми. Пишаюсь своїм народом.




Люди все несли і несли їжу. Хтось величезними пакетами з супермаркета, хтось приносив маленькі кульочки з бутербродами та апельсинами. Хтось напік оладки та роздавав їх, гарячі, мітингувальникам. Волонтери носили чай та їжу, пропонували тим, хто зголоднів. Неймовірно.




Корчинський.


Кому треба було, могли знайти собі теплий одяг.


Я довго роздумувала, чи використовувати зворотній квиток. Але моральна та фізична втома і змерзлість зробили свою справу. Поки що я вдома, а далі побачимо...

Оставить комментарий

Популярные посты:

• По теме
• Архив