Ми і наші таргани. Косметично-хімічні міфи. Частина І.
yusmal — 15.03.2010
Дозвольте мені саме так назвати мій допис і саме з мереженого маркетингу і його технологій почати своє заглиблення в непрозору таїну хімічного складу хімії, якою ми щодня користуємося. І навіть не буду злорадно потирати долоні, нагадуючи більшій частині читачів улюблену з дитинства фразу: а мені хімія не потрібна!!! Просто, спробую дещо пояснити. Комусь допоможе, а хтось далі, тримаючись міцно за свої дрімучі, перепрошую за русизм, переконання буде переконувати мене ж, хіміка за спеціальністю в вибраності своїх косметично-побутових засобів.
Ну що?
Поїхали?
Мережений маркетинг – купи в мене щось таке дуже гарне (або просто в красивій упаковці), заплати за це дорожче, ніж за щось, до чого ти звик в магазинах, а я у відповідь переконаю тебе, що моя продукція найкраща. Так чи інакше, всі ми (каюсь, грішна), велися на подібні презентації. Та й чи мало їх було у житті?! Безкоштовні курси макіяжу від Ейвону, кошики подарунків від Оріфлейму, школа стилю від Фаберліку, подарункові пробники від Мері Кей… Ще й в гості прийдуть і принесуть з собою всі ці красиві баночки-скляночки-тюбики. Хочеш-не хочеш: купиш. Комусь зручно, бо додому принесуть, а хтось свято вірить в «екологічність», «некорисність тих, але корисність інших», «у своєрідний хімічний склад». І справа навіть не в тому, що, купуючи щось дорожче, ви тратите більше грошей за однакової якості мило, справа в тому, що вас дурять, а ви вірите.
Я не ставлю перед собою завдання налякати, тим більше не ставлю завдання – розказати, чим користуватися, а чим ні, навіть не буду розказувати, чим користуюся сама. Я запропоную подумати. Трохи.
Скажімо, купуєте ви засіб для миття посуду Фетрі, прямо на базарі чи в супермаркеті й купуєте. Розвертаєте етикетку і що ви там бачите? Віддушку (ароматизатор), консерванти, до 15 % аніонних ПАР (поверхнево-активних речовин), менше 5% нейоногенних ПАР. Розшифровую: ПАР – те, що змиває бруд, переважно жир, з поверхні, іншими словами – речовини, які піняться. Найчастіше в таких засобах (як і в шампунях, зубних пастах, засобах для чищення килимів і митті машин) використовуються досить дешеві і доступні Натрій лаурил сульфат або трохи кращий Натрій лаурет сульфат – найдешевший, добре пінний засіб, піну якого стабілізує звичайна кухонна сіль. Досить зручно, правда? Тільки проблема в тому, що речовини ці, навіть за умовної безпечності, не розкладаються в природі, здатні до накопичення, а при тривалому використанні (я ж досить багато галузей назвала, правда?) викликають пересушування шкіри, алергічні реакції і подразнення. Малоймовірно, що ця речовина (про неї буде окремий допис) проходить крізь пори шкіри, адже ви її швидко змиваєте, але краще зменшувати мінімально термін контакту зі шкірою.
Тут, звичайно, скептики нагадають мені про соду, гірчичний порошок, пісок, силікатний клей (о, так, силікатний клей гарно змиває бруд, тільки ж спробуйте сам силікатний клей відмити!!!), але все це повертає нас до … до неякісно помитого посуду і до збільшення часу на його миття. А ми ж цього не хочемо, життя – воно не стоїть на місці, а я досі зі здриганням згадую ганчірочки, які моя бабуся розвішувала на просушку після кожного миття посуду. Вони не приємно пахнули сумішшю господарського мила і застарілих жирів, були страшного сірого кольору і один тільки їх доторк до тарілки збільшував кількість мікробів у мільйони разів.
Але що ж робити? Бігти і купувати в п’ять разів дорожчий засіб для миття посуду від Емвею? Ну, добре, і ми переходимо до хімічного складу емвеївського засобу… Що ж ми бачимо? Ті ж аніонні ПАР - в тій же концентрації: Натрій лаурил сульфат (SLS або SLES – sodium laureth sulfate), в якості стабілізаторів миючої дії використовується або стандартна сіль або така ж стандартна сода, що дуже підвищує лужність середовища. Ви, напевно, звикли до терміну «кислотність» - так от, в нашому випадку, тобто, в випадку речовин, які контактують зі шкірою, дещо підвищена кислотність – це добре, а от низька кислотність (тобто, висока лужність) – це погано. Луг – антонім кислоти, тобто, нашу природну кислоту (кислотність), він нейтралізує, таким чином, пересушуючи шкіру. Далі, ті ж нейоногенні ПАР, тут трохи складніше, по суті, це може бути як гірчичний порошок, так і будь-яка речовина білкової природи, скільки дорога речовина зі слабкою миючою дією. Ті ж консерванти, тільки вже названі, наприклад, метилізотіазолінон (в фейрі, в принципі, використовується він же). Цієї речовини, в принципі боятися не потрібно, хоча й «їсти» я б її не радила – хімія. До речі, в “Fairy” на етикетці вказано відповідність держстандарту Росії по «можливості змивання», в Україні такого держстандарту немає. І на етикетках «привізних» засобів, які приїхали в Україну завдяки мереженому маркетингу жодного посилання на відповідність стандартам якості немає, що теж дещо підозріло.
А далі починається найцікавіше – те, що в «Фейрі» описано загадковим словом «віддушка» (ароматизатор), а от в Емвеївському засобі – лимоненом. Судячи з надпису «чайне дерево і м’ята» на “Fairy”, в ньому все-таки, використовуються, нехай синтетичні, але саме ароматизатори чайного дерева та ментол (який, як відомо і в Африці ментол – хоч з перцевої м’яти, хоч з фармакологічного контейнера, це саме той випадок). А от ароматизатор «лимонен» - речовина ароматичної природи, простіше кажучи, близький родич бензолу, фенолу, нафталіну (знайомо?). Хоч ця речовина і міститься в величезних кількостях в цитрусових (лимонен і лимонна кислота – різні поняття, не плутайте), і має багато корисних властивостей, проте, її давно підозрюють в канцерогенності, скажу більше, від даного ароматизатора в Європейському союзі на даний момент відмовилися, є цілий ряд різноманітних держстандартів, що обмежують використання даної речовини в якості ароматизатора. В нашій країні, на жаль, немає чітких обмежень у використанні різноманітних добавок в засобах побутової хімії. Але, шукаючи матеріал для даного допису, я зустріла кілька постанов і ГОСТів близьких до нас країн, так, наприклад, в Росії, так і не продовжили термін патентування і використання лимонену в парфумерії (з 2007 року), в Казахстані та Білорусі є вимога обов’язково вказувати про наявність лимонену в продукції, з концентрацією його 0,01% для засобів, що змиваються (це 0,01 грама лимонену у 100 грамах продукту). Нагадую, я ні за що не агітую, але чи впевнені ви, що ваш засіб такий вже хороший, щоб платити за нього втридорога?
Бачила я і презентацію Емвею, де показано, як легко змивається саме цей засіб для миття посуду і для порівняння зображено, як погано і мутно змивається стандартно-звичний засіб. Але чи так все просто? Всі ж мусять зрозуміти, що жир необхідно змити… І просто так, взяти і самостійно злізти з ложечки він не захоче, правда? Тобто, мусить бути щось, що примусить цей жир «втікти» з ложки. А що? Ні, мені відомі різноманітні органічні сполуки, які миттєво розчиняють жири, які від них не залишать і сліду, але які за своїм хімічним складом є набагато менш «безпечними» від сумно відомого натрій лаурил сульфату. Сказати вам, що це за речовини? Без проблем! Без сліду жир розчиняється в бензині, гексані, бензолі… Подобається перелік? Мені не дуже. Чи варто було Емвею в своїй презентації порівнювати свій засіб з іншим? По-моєму, ні. Чи варто використовувати Фейрі? Не знаю, в ньому теж немає нічого доброго, чесно.
Єдине, що я можу сказати від себе: якщо ви хочете, щоб ваш посуд був чистим, хочете тратити на процес миття мінімум часу і разом з тим не хочете їсти мила або будь-чого, що його заміняє, добре полощіть. Якось мені довелося зіткнутися з «тридцятикратним» полосканням посуду після миття, досі я собі тієї тридцяти кратності не пояснила. Але, сама ретельно полощу свої тарілки під проточною водою.
Ну і під кінець скажу ще таке. Як ви зрозуміли, навчалася я на хімічному факультеті, серед обов’язкових дисциплін була і аналітична хімія – хімія, яка дозволяє мені дізнатися, які речовини, в яких кількостях і звідки вони взялися (це я ідеалізую) мене оточують – у воді, повітрі чи грунті. Так от, позначення чистоти в аналітичній хімії – ос.ч. – 0,01% допустимих домішок, тобто, жиру на стінках посуду для аналізу бути не може, як і будь-яких інших речовин. Для досягнення цієї мети ми користувалися содою. Справа дуже кропітка, нудна і ще й погано вимивається (спробуйте змити соду, щоб не залишилося розводів!). Але якщо для вас важливий саме цей момент – «мінімум хімії» - вперед.
Най-найостанніше, що хочу додати: якщо вибирати між порошком і плином для миття посуду, то краще виберіть плин. Порошок – погано розчиняється, а, значить, і гірше, ніж плин, змивається.
Зрештою, мити чи не мити, та й «чим мити» - ваше рішення. Користуєтеся хімією? Користуйтеся! Не будемо говорити, поки, про екологічну складову цього питання. Єдине від чого застерігаю вас, друзі, від впадання в парфумерне сектантство – бо релігійні, футбольні і косметичні фанати – суть одне: фанати.
Юля Смаль
Перша етикетка - "Fairy", друга - "Amway"
Ремонт квартиры под ключ: этапы, цены, идеи | Профессиональный подход 
День, когда рождается Судьба 
Идиома в five o’clock: "To buy a pig in a poke" 
До какой степени? 
О русском оружии. Опубликованы характеристики боевого лазерного комплекса 
Разреши себе... 
Котовасия 
Из песни слов не выкинешь 
На чьей стороне Набиулина? 
