Merkw?rdiges "Geschlechtsfest" / Дивне "статеве" свято

wlodek — 08.03.2010 Von Jahr zu Jahr am 8. M?rz f?llt es mir immer ein, wie gro? ist der Unterschied zwischen den ?blichen Auffassungen vom Internationalen Frauenstag in der abendl?ndischen Welt, und hier, in Osteuropa – in der Welt, die schon ein bisschen orientalisch (in schlechtem Sinn des Begriffes) ist.

In diesem Jahr gibt es in europ?ischen Medien etwa mehr Berichte dar?ber, da die deutsche Sozialistin und eine der prominentesten Feministinnen Clara Zetkin genau vor 100 Jahren den 8. M?rz als der Internationale Frauenstag vorgeschlagen hatte. Dabei richtete sie sich dann nach der Notwendigkeit, die Frau von den verdammten Drei K zu befreien. Und jetzt er?rtern die westlichen Medien und Politiker, was die Gesellschaft in diesen 100 Jahren errungen hat, was im Sozialstatus der Frau ge?ndert worden ist, und was noch zu tun bleibt.

Wenn Frau Zetkin wusste, was in der Tat dieser Festtag im Osten darstellt, so w?rde sie sich bestimmt im Grab herumdrehen. In der Ukraine und in anderen ehemaligen sowjetischen Gebieten feiern die meisten hiesigen Frauen – und dabei mit ihnen die hiesigen M?nner nat?rlich – die blo?e Tatsache, dass sie ... Frauen sind. In seiner Rede bez?glich des Fests sagte der ukrainische Pr?sident Janukowitsch viele Worten dar?ber, wie h?bsch und sch?n ukrainische Frauen sind. Und kein einziges Wort war dabei dar?ber ge?u?ert, wof?r Clara Zetkin einst k?mpfte. In unserer Gesellschaft gibt es ebenfalls kein Verst?ndnis daf?r, dass Zetkin f?r die gleichen sozialen Lebenschancen der Frauen stand. Kein Wunder: in der Ukraine ist Feminismus bis heute ein Schm?hwort.


***

Щороку 8 березня мені знов і знов спадає на думку те, наскільки відмінним є розуміння Міжнародного жіночого дня в Західному Світі й тут, на сході Європи – у світі куди більш орієнтальному (в поганому сенсі слова).

Цього року виповнюється 100 років відтоді, як німецька соціалістка Клара Цеткін запропонувала святкувати 8 березня як Міжнародний жіночий день. Саме тому в засобах масової інформації Західної Європи цій події приділено було трохи більше уваги, аніж зазвичай. Те ж саме стосується політиків. Пару днів тому по іспанському ТБ я дивився засідання уряду тієї країни, і мене вразило, що прем’єр Сапатеро практично не говорив нічого, що на 8 березня прийнято говорити на наших теренах. А говорив іспанський прем’єр те, про що взагалі говорять газети західних країн з тією різницею, що звертався до жіночої частини Кабінету він персонально і дякував жінкам за їхню роботу. Не стільки поздоровляв, скільки відзначав їхні професійні здібності й говорив взагалі про типові теми сучасного феміністичного дискурсу – про рівні права щодо працевлаштування й оплати праці жінок; про створення рівних можливостей у кар’єрному зрості; про те, як поєднати виховання дітей і роботу, про відомий парадокс, коли дівчата-студентки виявляють в цілому кращу старанність у навчанні, а керівні посади в бізнесах обіймають переважно чоловіки – одним словом, саме про те, за що боролася пані Цеткін свого часу, і заради чого взагалі було встановлено це свято.

Наскільки це відрізняється сприйняття цього дня на східних теренах!
Почитайте, наприклад, звернення президента України Януковича.
Ви там не знайдете жодного слова про рівноправ’я, про специфічні соціальні виклики для жінок та їхнє вирішення. Зате ви там знайдете багато слів, що так всолоджують вуха жінкам на пост-радянських теренах – „...ми шануємо вас за ...мудрість, ... вірність, ... любов, ... blah-blah-blah” (там же й трохи суржику, але мова не про те). Фактично те, що говорить Янукович та інші президенти на пост-радянських теренах, цілком вкладається у бачення жінки та її ролі в суспільстві відповідно до ... скажімо так, традиційного ісламу. Або традиційного християнства домостроївського штибу – того, проти чого відчайдушно боролася Клара Цеткін. А боролася вона за скасування мертвої прив’язки жінок до клятих „трьох К” – „Kinder, K?che, Kirche“ („Діти, кухня, церква”). Клара Цеткін у загальному сенсі боролася саме за те, щоб світ жінки став більшим за ці „три К”, а не за те, щоб кожного 8 березня казати жінкам солодкі слова й дарувати квіти. Бо солодкі слова можна почитати і в „Тисячі й одній ночі”). А ось, скажімо, виборчого права в жінок за часів Цеткін все ще не було, як і багато яких інших прав, за що тоді феміністки боролися і які зараз нинішніми жінками сприймаються як належне, ніби так завжди й було.

Цікаво порівняти промову Януковича з промовою президента Польщі. Прочитайте! Ви побачите, наскільки Польща вже інша країна...

На превеликий жаль, сприйняття людьми цього свята є ще одним свідченням того, що Україна не є західним суспільством за духом. У країні, де фемінізм є лайливим словом, свято справедливості й рівності жінок перетворилося на „статеве свято” і лише ще один привід нажертися.

Здається, переважну більшість населення саме така інтерпретація Жіночого дня цілком влаштовує.

Неодноразово був вражений тим, що навіть в освічених і недурних людей тут дуже дивне ставлення до фемінізму. Пам’ятаю, років десь п’ять-шість тому розмовляв із дружиною мого гарного друга Сашка Наталкою про релігію, про ролю жінки й фемінізм (який Наталка суворо лаяла). Я тоді їй сказав, що вона повною мірою скористалася плодами боротьби ненависних їй феміністок: вона отримала вищу освіту; вона вийшла заміж за того, за кого хотіла, а не за того, за кого видали; вона вміє самостійно заробляти на життя і робить це успішно (іншими словами, не знаходиться в рабській залежності від чоловіка), вона має право голосу й має право займатися політикою і так далі. На що Наталка тоді мені сказала, що все це добре, але вона змушена працювати й заробляти копійчину, замість того, щоб займатися дітьми і малювати для себе – ну, і про церкву не забувати. Я заперечив, що феміністки не змушують її працювати, вони виступають лише за те, щоб у неї було право працювати, або не працювати. „Ось якби мій чоловік заробляв ще й мою зарплату...” – парирувала Наталка.

Минуло роки три. За той час Сашко отримав підвищення в своїй фірмі, фінансові можливості в сім’ї суттєво зросли. Сама Наталка так само стала суттєво більше заробляти. Разом з новими фінансовими можливостями – зрозуміло - зросли і плани моїх друзів. Так ось роки два тому, ще до кризи, зачепили ми тему ролі жінки знов. І знов Наталка схвально говорила про Три К і про те, як сучасне життя не дає людині позіхнути. „Але ти можеш жити, згідно з Трома К,” – сказав я. „Феміністки тебе не примушують працювати, бути бізнес-вумен. І я знаю, що скільки б ти не заробляла, ти не станеш жити по-іншому. Ти надто цінуєш свою свободу, свою фінансову незалежність і своє право приймати рішення – як би ти зараз не лаяла фемінізм і не обожнювала церковні постулати щодо традиційної ролі жінки”. – „Ех, якби мій чоловік заробляв ще й мою зарплату...”

***

P.S.
daf_andrew із Варшави слушно пише:

Але ось різниця між першими особами держави показує, в якому напрямку рухаються держави, Україна і Польща.
Сьогодні читав, що Туск і Качинські вийшли і привітали жінок з днем захисту їх прав, побажали рівноправ'я і сказали, що в цій сфері Польщі ще треба дуже багато зробити..

Наші ж придурки:
Юлія Тимошенко побажала всім українським жінкам почуття піднесення і закоханості.
Віктор Янукович побажав жінкам мудрості, здоров'я, радості, щастя і щоб всі мрії збулися.
Шо сказав Літвін - я так і не зрозумів. На його думку, "особливий життєствердний початок цього свята обумовлено гармонійним і найповнішим поєднанням в ньому вічних загальнолюдських цінностей і чеснот...

Ну і Ющенко - теж ще один прогресивний політик бля..
В.ЮЩЕНКО побажав жінкам "кохання, щастя, міцного здоров`я, натхнення, сповнення усіх бажань і справжньої жіночої мудрості. Нехай у Ваших сім’ях завжди панує спокій та благополуччя, а Ваші серця сповнює радість"

Цитую з дозволу автора, бо допис підзамочний.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив