![](/media/images/top/preview/picslivejournalcom-jarkokozak-pic-0025dz4k-s640x480.jpg)
мандрівка у Нижньоворсклянський ландшафтний парк (фотозвіт)
![топ 100 блогов](/media/images/default.jpg)
Сьогодні ця ділянка вважається еталоном Лівобережного Лісостепу.
Розташований парк у нижній течії річки Ворскла, включно з частиною Дніпродзержинського водосховища.
Площа - 23 200 гектарів. Так от, що ми там всигли побачити за три дні.
Зміїна гора, візитівка парку. Правий берег Ворскли - крутосхили висотою 50-60 (подекуди до 80 метрів), зрізані глибокими ярами, і практично непрохідні вздовж самої води. Стежинка веде по гребеню цих гір, і саме туди ми вирушили на першу, ознайомчу екскурсію.
Типовий ландшафт "верхньої" частини парку - змійка річкою, численні заплави і заболочені ділянки, у лівому верхньому куточку - місце розташування офісу заповідника.
"Нижня" ділянка парку, яка примикає до водосховища. На горизонті острови Вільховатський і Вишняки, найбільші в Україні (якщо вважати, що Джарилгач - коса, а не острів).
Яка ж прогулянка без групового фото.
Прогулянка катером вгору по Ворсклі. Автомобільний міст на трасі Кобеляки - Світлогірське.
Розваги на воді - дві групи по черзі пересідали із звичайного катера на швидкісний.
Дорогою, до речі, разом із директором парку ліквідували кілька браконьєрських сіток та випустили в річку спійманих сомиків.
Ліквідація браконьєрської сітки.
Час представити господаря: директор ландшафтного парку Попельнюх Віктор Васильович, орнітолог, доцент кафедри екології та охорони довкілля Полтавського національного педагогічного університету ім..В.Г.Короленка, кандидат біологічних наук.
Човен нумер два, йдемо вниз по Ворсклі.
Тут заходимо у численні протоки для фотосесії з птахами і квітами.
Зміїна гора, вид зі сторони водосховища.
Ось вона, мета подорожі - позитивні емоції.
День третій, вирушаємо на острів Вишняки. Ось такий він, суворий погляд директора парку, від якого у браконьєрів починають тремтіти колінка.
Підходимо до острова. Димок між старими соснами сигналізує, що перша група вже почала варити юшку.
Протока, яка веде до причалу.
Якісь дивні аборигени на цьому острові.
Лекція директора парку на тему особливостей українського законодавства.
Для тих, кому здавалось, що програма туру малонасичена: такої кількості цікавої інформації, яку ми отримали від Віктора Васильовича, з головою вистачає на 2-3 звичайні екскурсійні мандрівки.
Тим часом готується юшка. На даному фото - половина усіх штатних працівників парку.
А якби він мав статус Національного, то тільки рибохорона це було би 22 працівники.
Після закінчення туру ці ж хлопці поїхали на нічне патрулювання.
Момент, якого чекали :)
Поїдання юшки поєднано з медитацією. Всім смачного, приїжджайте ще.
Більш детальну інформацію про Нижньоворсклянський парк незабаром можна буде побачити на їх сайті.
Мапа парку, кому цікаво.