Люблін
hudozhnytsya — 18.04.2011
Попри те, що попередні дні нашого перебування в Польщі падав дощ,
до нашої прогулянки Любліном приєдналося сонечко.
Містечко виявилося таким затишним-затишним, таким камерним і
спокійним. Я дивилася на старі будівлі і думала, котрі з них бачила
моя бабуся, коли була маленькою. От приїду додому й розпитаю її, що
вона добре пам"ятає звідси, що їй подобалося, і чи часто вони тут
бували з батьками.
А ще містечко мені дуже нагадує Тернопіль :-). Ну ось зараз ми
наче йдемо від театру по Сагайдачного до катедри. Хіба ж не
схоже?
Навіть кав"яреньки так само розташовані!
Ну й смішна історія для фотографів: я взяла свої насадки на
об"єктиви - телевік і фішай, а перехідник забула))). Тому ці ефекти
досягалися приставлянням насадки до об"єктива і підтримування
пальцями. Виглядало, наче до очай приставляється підзорна
трубка).
тут дуже багато вуличних музик, і це прекрасно.
Будиночки на ринковій площі чомусь дуже нагадують центральну площу
Праги. До
речі, щойно усвідомила, що я фото звідти ще не встигла ні
опрацювати, ні виставити сюди). Треба буде якось виправити. Але
люблінська площа набагато затишніша, направду.
Під цією вежею розташовані Краківські ворота. З нами в групі є
молодий архітектор, і мені дуже сподобалося, як він слушно
зауважив, наскільки сильно час змінює функції будівель. Будувалася
для захисту, а стала окрасою. Я собі подумала, що добре, коли
навіть воїни мають добрий смак.
місцевий хлопець Бартек показав нам місця, до яких зазвичай не
доходять туристи - душу старого міста.
Нам також розповіли, що під кожним старим будинком є ще три
поверхи вглиб. Версій, чому так будували, багато. А враховуючи
факт, що наш молодий архітектор добре в тому розбирається... У
будь-якому випадку, це дуже цікаво.
а це, щоби ніхто не казав, що я тут нічого не роблю)
і шоби всі бачили, як я втомлююся)
зате щоранку у вікно бачу це...
Як завжди, то лише якась шістдесята частина фотографій. Але
покажу більше, як дістануся додому - за яким я вже нестерпно
сумую...