lilia_brik -

lilia_brik — 27.08.2010 Якось занадто швидко закінчилась мілонга. Аж дивно. шкода навіть, що геть не поспішала на неї і припхалась десь близько 22. Сьогодні навіть не напивались в зюзю. Та й прийшло чоловік 10. Хоча, з іншого боку, навіть непогано було, що так мало. добре було. якось так душевно і по родинному. Мені навіть щиросердно сказали, що попередні дві я вопше була нестерпна, а тепер просто вогонь. що небо і земля. І ще трошки і ага-ага) а ще мене сьогодні зваблював кокісь Пилип. Казав: притулись до мене, притулись. Ти відчуваєш, наші ноги там внизу ледь не цілуються, втопку всі витребеньки, притулись до мене, притулись. Я такого напору, звісно, не витримала і пішла танцювати з 70 чи 80 річним дідуганом із думкою «о, та, це ж як в запаху жінки», а потім відшити його не могла, бо ж старший, всє дєла. Кретинка! А ще мені сьогодні щось складне, що я навіть не вчила, вдалось зробити, але я так і не взнала, як то називається) бігала, питала у всіх, а що то я таке щойно ось з ним зробила, а мені казали повториш, тоді скажемо. Ясєн пєнь, вдруге мені ніц не вдалось(
А ще я вважаю, що сальса-мамба Нью-Йорк стайл іде слідом за всіма-всіма і Павлом з наметом. Мої ноги можна викинути, а викладачів сміливо відправляти до концтаборів наглядачами. Дві години 45 хвилин заняття. 2 години 45 хв, замість 2. Жодної перервочки, жодної, сука, зупиночки.і єдине, що тішить, що залишилось всього два заняття. Жодного захоплення і задоволення, тільки страшенна втома і ще страшніший когнітивний дисонанс: спина прогинається назад, замість звичного прагнення до партнера, маленькі кроки, наступаєш весь час на подушечку стопи, навіть коли йдеш вперед, постійно змінюєш ноги і переносиш вагу, а найстрашніше – віляєш бедрами. Так би й вбила, але ж то – моя програма мінімум(. Ех, дура, я дура.
А ще я геть-геть не сумую. Мені навіть якось нормально сидіти з виключеним і розрядженим телефоном. Мені здається, сумують, тільки ті, кому нема що робити, чим себе зайняти. Мені, дякувати Богові, тепер є. і сил, дивно що, вистачає на все. (сальса не рахується). я себе так завалила, що навіть до «Я так ждала тібя, Вова» не розгребти. Сиджу ото думаю, попрацювати зара, фільм подивитись, книжку почитати, речі попрати/розібрати чи взагалі за ремонт взятись. Спати не хо… сон мені, здається, тільки заважає. Час тільки відбирає, якого і так нема. Якби то ще пережити той страшний марафон танго-сальса-сальса-танго і нарешті почати займатись вдома тільки танго?.. я втомилась, якщо чесно. І знаю, дура, що чим сильніше чимось запалююсь, чим більше викладаюсь, тим швидше перегораю, а все одно хапаюсь за все, що бачу. Фак! Танці скоро підуть лісом, якщо не перепочину хоч трішки.
І, зрештою, просто зовсім останнє ще, я почала худнути. Просто нарешті почала худнути. Тепер життя взагалі налагоджується. Остання планка взята) я кокась щаслива тепер) і спокійна. Я собі подобаюсь. Волосся шкода, але всім подобається, тож, не перейматимусь. Вопше ні про що не шкодуватиму, і все буде ок, ящетаю. Якось так.
І вдогонку, мені чомусь дуже хочеться сулугуні, але я якось собі так усвідомила, що пів на третю – не найкращий час для такого хотіння, і що ліпше я тепер переб’юся, ніж 20 хвилин йтиму до Сільпо повз ринок, ще й серед ночі, ще й коли ноги гудуть. В ванночці з травками їм вєрняк ліпше, ніж надворі серед калюж. Всьо.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив