Культурно-географический образ Украины в 16 веке
pycckomy — 30.11.2023 Из работы заведующей кафедрой истории Киево-Могилянской академии Натали Яковенко: Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ, 2012. С.57,58:Наскільки представлений вище культурно-географічний образ збігався з «автопортретом», себто з уявленнями про власний життєпростір тих, хто сам себе називав «людьми українними»? Джерела, на жаль, не багаті на таку інформацію, але дещо все-таки є. За найраніший приклад може послужити заява волинської шляхти перед урядовими ревізорами, які 1545 року приїхали до Луцька описувати тутешній замок і службові повинності зі шляхетських маєтків. Розуміючи, що такий перепис нічого доброго не обіцяє, шляхтичі відмовилися надати потрібні дані й мотивували це тим, що їх не можна урівнювати зі шляхтою інших земель Великого князівства Литовського. За аргумент служило нагадування про свій пограничний статус, однак «границю» в заяві волинців представлено не лише як бар'єр із татарами, а й як усе, що поза Волинню: шляхта нарікає, що живе на «границі лядській», що їздить на війни з Московією та що, врешті, «не зсідає з коня» незалежно від того, чи є, чи немає перемир'я з татарами (Литовська метрика. Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року. К., 2005. С. 124-129). Як бачимо, «автопортрет» змодельовано за принципом «обложеної фортеці», зусібіч оточеної «границями», а внутрішній простір — власна територія — постає як самодостатня одиниця, відмінна від решти теренів держави
|
</> |