круто змінюю життя

З цієї звістки у мене сьогодні почався ранок. Над пропозицією думала рівно 7 секунд. Від таких пропозицій не відмовляються.
Всередині нині якийсь невгамовний ураган, метелики та зірочки. Невже мрії отак просто, беруть і збуваються? Кусаю губи, щоб перевірити - точно не сплю?
Жити там є де.
Роботи, відповідно, немає.
Зате є заощадження, яких вистачить на декілька місяців.
Так шо почуєте, що якесь львівське ЗМІ шукає журналіста, кричіть будь-ласочка.
Або не журналіста.
Або просто цікава вакансія підвернеться - теж кричіть.
Заради того, щоб закріпитись у Львові, готова знести гори.
Ну і да, дніпровські друзі: хто має бажання зі мною побачитись до від'їзду, маю тиждень на чаювання, кавування та на побухати, як варіант.
Хто знає, коли наступного разу випаде така нагода?
Сумно залишати друзів. Але.