київ - санкт-петербург автостопом

logvynenko — 25.07.2010 отже. в четвер 22 липня зранку я втямив, що свербить кудись їхати
і написав про це в жж. приводом став концерт ГБ в Пітері, на який ми не потрапляли ну ніяк)
на це відгукнувся

nartuzan , я пропонував виїжджати ВЖЕ (це було годині о 14ій), але в результаті лише о 20ій десь виїхали.
це було чучуть помилкою. ми виїхали рівно за добу до концерту, а набагато краще було б зробити це вранці наступного дня вже, все одно ж не встигали :)
але - помилкою це було не для нас) а буде для вас, якщо ви зберетесь в Пітер стопом :)))
бо якби ми не виїхали тоді ввечері, не сіли б на маршрутку до Чернігова, не пішли б по геть темній об`їздній,
ми б не познайомились з чудовою компанією

michalevic .
"Ми вас взяли, бо видно було, що ви не мєсні" ))) сказали вони.
Ми слухали білоруську мову, раділи, що зустріли своїх і успішно дісталися так кілометрової черги до митниці україно-білоруської.
На митниці не було світла, тобто електрика була, але можна було пробігти повз неї непоміченим, бо жодного ліхтаря навколо...

michalevic дав хабаря українським митникам у розмірі $30 за те, що нас пропустять повз чергу. раніше це коштувало $10, кажуть хлопці :)
на кордоні у нас виникли проблеми. я навіть вухом не моргнув, після того, що з нами сталося в Чопі торік.
проблема була в тому, що в мене пом`ятий внутрішній паспорт. дуже пом`ятий. його обкладинка розслоїлась і перетворилась на кілька порожніх сторінок ))) так буває, коли папір слоєний намокає дуже сільна :))) що і сталось з моїм паспортом.
нєкій бухій чєловєк, главний на митниці сказав - забирайся назад в Україну, щоб я тебе не бачив і протокол не склав. звісно, нікуди я не забрався. я знав, чого він хоче. пом'ятість паспорту не входила в 30 баксів.

білоруси поспішали. "Вас на білоруському кордоні з таким паспортом точно затримають" - сказали вони. Ми попрощались. На кордоні досить легко підсісти в машину - думав собі я.
Цей главний доручив робити обшук в моїх речах. Ці сцуки дістали все абсолютно з мого наплічника.
- "Три перстені" - что єто? - спитало воно мене.
- Книжка, - кажу, - поезії.
- "Мертвий півень. Вибраний народом" - без помилок прочитав прикордонник. я запасся подарунками для тих, хто нас підкидатиме, - В каком стілє єта музика? Русскій рок?
- Українскій
- А травяниє растєнія єсть?
- Шо?
- Ну, травка...
- Аааа, немає.
Прикордонник дійшов до чучуть просроченого посвідчення працівника 1+1.
- Міша (чи Гріша, ніпомню), оні с тєлєвідінія. 1+1.
- Та знаю я шо вони с тєлєвідінія, бачив його(!), - мелить бухий прикордонник.
Підзиває.
- Ну шо з тобою дєлать. Ти ж не Кузьма - його тут всі знають - приїжджає на отакенному джипі і каже "Прівєт, блєстящіє" (цікаве в нього звернення до прикордонників))), ми тебе то знаєм, а от на тому посту (показує на Білорусь), хто тебе знає?
Віддає паспорт.
- Ваші друзі з Білорусі ось один паспорт загубили. Зараз повернуться.
Логічно, до Білорусі без паспорту їх навряд пустять )))
Повертається

michalevic. і тут починається найсмішніше )))
По-перше, Алєсь повернувся за паспортом і пройшов блокпост української митниці в зворотньому напрямку просто сказавши "я забил паспорт" ))))) таким чином він запросто міг піти собі далі по українській землі абсолютно нелегально )
По-друге, машина не поверталась через українські шлагбауми - пропуск на проїзд трьох осіб (а всього нас було п`ятеро) лишився в машині. Алєсь забрав паспорт і ...
- Скажи вотам на шлагбаумі, що лисий вас пропустив, - каже начальніка ))))
Ми підходимо і кажемо на другому пп - лисий прапустіл.\
- Шо? какой лисий? Валасатий, бля! - каже інший прикордонник на шлагбаумі. Він намагається повернутися до лисого, але його на місці нема. Беручи відповідальність на свої мужні плечі, він вигукує
- Прахадітє. І отам, - показує рукою на інший шлагбаум, - скажитє, шоб прапустілі!
Ми ржем - Алєсь його добиває :
- А шо їм сказать? ))
- Скажитє шо зєльоний прапустіл!
- Нас зєльоний прапустіл!
- Хтооо?
- Он той - показуємо пальцем і тікаємо )))
Українські митники лишаються в нєпанятці ))) Ми ржемо і ще пару годин два панятія не дають жити спокійно - "лисий" і "зільоний" ))

Білоруську митницю вони вже почали проходити і їх в машині було троє. А тут раптом стає п`ятеро )) Тепер вже білоруські митники в нєпаняткє.
Білоруси кажуть - от дивіться, якою має бути митниця!
Вони пишаються своєю країною, хоча часто і з іронією.
Вони кажуть, що корупція є тільки "в особо крупних размєрах", дороги рівні, в них чисто.
Ми добу були в Білорусі. Це дійсно так. Але при цьому - так смердить совком. Просто неможливо.
Немає супермаркетів практично. В центрі Могильова нема де нормально кави випити, культурне життя - як звіти комуністичні.
Але - привітні люди, невисокі ціни...
Будемо їхати назад - ще роздивимось :)

- 5%, что тебя с таким паспортом пропустят у нас. - попереджали білоруси.
Чогось зовсім страшно не було ) Митники не звернули уваги на паспорт. Все було ок.
Нас висадили в Гомелі.
- Тут нормальна розв'язка. Швидко заберуть.
Я заснув на лавочці. Машини проїжджали дуууже рідко. Льоша ловив. І зловив. Трьох алкашів на розбитому бусі, які нам цілих 10 км втирали, шо з Росією нада дружить.
Ми сиділи на зупинці і ловили. Нічого не ставало. Я вдягнув навушники і почав горлопанити ГБ )) половина слів промугикувалась )) нівиучіл я ще нові пісні ))) але загалом стало дуже весело )))
Ми пішли вперед з надією знайти заправку. Пізніше вже зрозуміли, що в Білорусі і заправок майже нема.. За всі кілометрів 500 білоруссю на трасі пітерській їх було аж ДВІ!!! Одразу за і перед кордоном ) Напевно, решта в містах.
Так ми дійшли до села "Большевик". Там зловили фіру. Втрьох в кабіні не можна, тому я постійно пригинався. Так ми доїхали майже до Могильова, трішки під`їхали маршруткою. А в Могильові ми заблукали. От, якби насправді не це, шанси потрапити б на ГБ були б досить високими. Але нам чучуть не пощастило :) Там є маршрут тролейбуса 4 - дуже цікавий маршрут. Справа в тому, що до Орши - наступного міста на шляху можна добиратись двома шляхами. І от обидві кінцеві четвірки - початки цих шляхів. Але про це ми не знали - ми 4 рази міняли зупинки!!! а вони знаходяться не навпроти одна одної чомусь з різних сторін вулиці - і питали водіїв - чи в цей бік траса на Оршу. і кожен водій вказував на зворотній шлях! Аж поки ми не псіханули і не поїхали. В результаті, все ок.
Нас одразу ж практично підібрала пара на Гольфі.
Усім, хто нас підкидав я дарував диск МП :) Ці - були найбільш здивовані. І тим, що ми з України. Ми геть не розмовляли в дорозі з ними. По об`їздній Орши ми пішли знову пішки.. Сонце дуже змучило..
Ми йшли втомлені, але щасливі.
Скоро мав початися концерт ГБ :))) Я йшов і співав, Олеса вчив слова )))
Далі ми размишляли - яка класна поєздочка взагалі палучаєцця.
Від спонтанності, від природи навколо - ліси в білорусі дуже живописні і чисті.
сонце заходило і стало тааааааааааак гарно! в мене виступали сльози радості на очах. от і зараз я пишу згадую і виступають :)))
я ділився переживаннями з Олексою про те, шо якби якась дєвочка поїхала б зі мнов, то вона б вже стопіцот разів намагалась би завернути назад. настрій часто у нас падав - як тіки машину доводилось чекати більш, ніж пів години. але тоді я починав співати і стрибати - і він швидко відновлювавси :)))
Підібрав нас якийсь модний штріх з накрашенимі глазкамі на мерсі кажись. Ми навіть не встигли звернути увагу, що за машина.
Їхав він дуже швидко і вже скоро ми були біля Вітебську.
Ми пішли поїсти в кафе "Катюша". Там святкували день народження. Співали смішні білорусько-репові пісні (російською). Нас загризали комарі. Ми забули спрей купити знову :(

Перед Гомелем нам говорили - от в Гомелі - буде куча машин на Пітер. коли там було пусто - нам казали - доїдьте до Могильова - звідти на Пітер - тьма. Коли ми були в Могильові - те саме нам казали про Оршу. В Орші - про Вітебськ.
Машин за 10 хв проїжджало 2 від сили. Шанси в них потрапити були надзвичайно малі. Ще й ніч. Комарі загризали. Концерт, напевно, вже закінчувався, охоронець кафе "Катюша" намагався наладити з нами спілкування і ми пішли спати до нього в будку. Він намагався напоїти, нагодувати, але я одразу ж відрубився, а Олекса ще годину, певно, слухав його розповіді з жизні.
Чуваку спілкування явно бракувало - але він смішний капєц ) він геть не розумів, як ми з Києва, опинились у Вітебську. Питав, де наші батьки, куди вони дивляться )) Показував ремня, яким він відпоров би нас, будучи нашим батьком ))) і виявився турботливим, але дуже нав'язливим вранці вже))) ми поспішно подякували і втекли. і одразу ж на виході з кафе нас підібрав чувачок на джипі.

він розповідав нам, як замолоду сам подорожував автостопом. казав - блін, чуваки, поки є можливість - давайте! їздьте! :)) направлявся він до Пітера, але з довгою зупинкою десь між Вітебськом і кордоном, де він нас і висадив і ми з надією, що зустрінемось ще почали нові лови :)

І теж досить швидко зловили якийсь самасвал. я в ньому заснув. доїхали ми майже до кордону - 8 км ще йшли пішки. Йшли і співали повстанські, півнячі і інші народні пісні :))) палучівся зачотний дует )))

на кордоні ми співали "Лента за лентою" і пройшли навіть без перевірки документів )))

За кордоном - в Росії нарешті почалися заправки. Ми стали на одній і провели там практично весь день... ніхто нас не хтів. їхали або великі сіммї з забитими машинами, або дальнобої, які двох боялися брати, або модні мужичкі і тьолачкі на лендкрузєрах, або нєрусскіє савсєм русскіє, хамоваті і ващє.

Аж ввечері ми роздуплились розділитись і поїхали окремо двома фірами. Напевно, це єдиний варіант по Росії... Цілий день ми сподівались, що проїде той чувачок, який нас висадив ще в білорусі...

І от ми в Пітері :) Я купив тутешній "білайн" - ось мій номер - 89650347579. У нас, здається, злетіла вписка, а на КаучСьорфі мій профіль деактивовано, бо я забув свій пароль, а відновлення паролю в них вже 2 місяці не паше... тож якщо хтось має якісь варіанти, передайте людЯм з Пітеру цей номєрочєк, буду ДУУУЖЕ вдєчний! :)

А сука билайн задолбал спамом. уймись, (г)адский оператор.

батарея з цим спамом довго не витримає... він кожні 2 хвилини...

про пітер - вже згодом :)

Сохранено