Гріхи телебачення-1. Фабрикація фактів

stelmashow — 22.08.2010

Оце розпочинаю друкувати перелік «гріхів» сучасного телебачення, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

Вчений А. Моль пише, що викривлення реальності досягається частіше через процес «кумуляції дрібних відхилень, що відбуваються завжди в одному напрямку, ніж рішучих дій, які кидаються в очі».

Дрібні відхилення, які мають на меті «поляризувати» потік повідомлень, мусять бути нижчими за поріг семантичного сприйняття середнього реципієнта, тобто, мають бути непомітними.

Більш реалістично ситуацію з неправдивою інформацією оцінюють ті спеціалісти, які вважають, що фабрикації фактів не можна використовувати тільки у тих випадках, коли її легко виявити. Наприклад, науковець Л.Фразер у відомій праці «Пропаганда» (1957) дає таку настанову: «Не бреши, якщо є загроза, що цю брехню виявлять». Особливо легко можна сфабрикувати факти, коли неправдива інформація опирається на закладений у підсвідомості стереотип.

Одне з найважливіших правил маніпуляції наголошує, що успіх залежить від того, наскільки повно вдалося ізолювати адресата від стороннього впливу. Ідеальною ситуацією для цього була б тотальність впливу – повна відсутність альтернативних, неконтрольованих джерел інформації та думок.

Складність втілення цього правила насамперед в тому, що треба створити в адресата ілюзію незалежності, ілюзію плюралізму каналів інформації. Для цього створюється видимість великої кількості телеканалів – за типом організації, політичними вподобаннями, за жанрами та стилями – за умови, що насправді вся ця система підпорядковується єдиним і головним установкам. Ідеальний варіант – коли вдається створити (точніше, дозволити створення) радикальних опозиційних джерел інформації, які все ж обмежують свою інформаційну боротьбу питаннями, які не зачіпають суті головних програм маніпуляції. Щодо решти проблем – опозиції дозволяється висловлювати різноманітну критику влади.

При підготовці цього поста було використано матеріали видання: Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. – М.: Эксмо, 2010. – 864 с.

А що додасте до цього переліку Ви?

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив