Гортаючи кодекс...

alek_ya — 05.04.2011 Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого 
1. Наруга над могилою,  іншим  місцем  поховання,  над  тілом (останками,  прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками,  прахом)  померлого, урною  з  прахом  померлого,  предметами,  що  знаходяться  на (в) могилі,  в іншому місці поховання,  на  тілі  (останках,  прахові) померлого,
- караються штрафом   до  двохсот  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або  арештом  на  строк  до  шести  місяців,  або
обмеженням волі на строк до трьох років,  або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії,  вчинені повторно або за попередньою  змовою, групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо братської могили чи могили Невідомого солдата, або поєднані  із застосуванням насильства чи погрозою його застосування,
- караються обмеженням  волі  на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 
3. Дії,  передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,
- караються позбавленням  волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

---

ось тут – КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАРУГИ НАД МОГИЛОЮ.

До основних елементів криміналістичної характеристика злочину, пов'язаного з наругою над могилою, слід віднести:
1) предмет злочинного посягання;
2) особу злочинця;
3) спосіб учинення злочину в його широкому розумінні;
4) типові сліди злочину.

І ще: Коментар до статті 297. Наруга над могилою

Наруга - це образливе ставлення, грубе знущання, демонстрація зневаги до місця поховання чи праху покійного. Способи вчинення наруги в законах не визначені Це можуть бути: осквернення, у т.ч. шляхом вчинення непристойних надписів, малюнків, виливання нечистот; руйнування надмогильних споруд; розкопування місця поховання, розчленування трупа чи його знищення, зривання одягу. Наруга характеризується як об'єктивним моментом - вчиненням щодо праху чи місця поховання певних діянь, так ї суб'єктивним - прагненням зневажити пам'ять про померлого, продемонструвати своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують в цій сфері. Наруга переважно вчиняється шляхом дії. Однак не можна виключати її вчинення і через бездіяльність, наприклад, невтручання в поведінку свійських тварин, які, наприклад, розривають могилу, справляють на ній природні потреби.

---

Щось я взагалі не бачу злочину: немає пошкодження майна, немає погроз застосування насильства чи осквернення.
Дивлюся ролік.
Дівчат обурює "безцільне паління газу". Це те, що звучить.
А де наруга? Які дії в цьому роліку можна класифікувати як наругу?

Так. Те, що вони протестують проти паління газу саме на меморіалі, звісно, не є добре і може викликати обурення.
Може. Можна навіть класіфікувати дії дівчат за адміністративним кодексом.

Але "наруга" – коли є мета її зробити. А її немає.

Ось приклад наруги. Розкрито справу про наругу над могилою Лесі Українки.
Пошкодження на могилі, зокрема зникнення вінків з оздоблення пам`ятника, були виявлені 30 липня цього року співробітниками Байкового кладовища. Протягом місяця співробітники Голосіївського райуправління міліції намагалися вирахувати злочинця і 3 вересня його таки вдалося затримати. Ним виявився 25-річний чоловік, який приїхав рік тому до Києва з Волинської області у пошуках роботи. Роботу він не знайшов і почав красти, в основному метал.

---

Висновки?

Узагальню. Півтора року "нової влади" та "нового порядку". Янукович обіцяв будувати нову країну. Те, що будується ми вже можемо спостерігати. Сидять колишні посадовці, сидять громадські активисти. Під зовсім дурні звинувачення, але сидять. І щось за ці півтора року жодної справи не завершено та не відправлено до суду.
А може дійсно, суд не є остаточною метою усіх ціх слідчих, що ведуть резонансні справи "тризубівців", "Майдану-2", Луценка тощо?

Мета діючої влади – утоптати людей до СІЗО, продавити туди активістів, зламати їх. Саме це приходить на думку, коли починаєш відстежувати не окремі вчинки, а загалом все, що робиться з боку правоохоронців. Тому і кричать правозахисники про кількість смертей громадян в міліції. Тому і доводять вони інші правопорушення влади. Тож, я впевнений, якщо не було б розголосу по кожній справі, зупинити каральну машину ми б не змогли. Вже сиділи б всі київські "свободівці", всі "купрівці", всі інші ліві та праві, які виходили на майдани протестувати. Сиділа б Білозерська та інші журналісти. Сиділи б правозахисники. В країні була б тиша як на цвинтарі – інші б і не рипнулися, бо сіли б слідом. Нащо тюрми та поселення, коли є СІЗО, цілком придатний для виховування "незалежних", та є закони, які можна читати як завгодно.

За 5 років ми, дяка богові, встигли інтегруватися в інформаційний простір Європи так, що зупинити розголос будь якого свавілля влади дуже важко, а скоріше за все, взагалі неможливо. Це і стримує владників – якщо перегнути палку, може обуритися не тільки власний народ, але й Європа. Тобто гроші, бізнеси та інше.

Колись я вже казав, що серед нинішніх політв'язнів або тих, кого переслідують, може знайтись той, хто зможе очолити потужний протестний рух. Не хочу бути провидцем, але все до цього йде. Думаю, що і вибух громадського обурення, який можна буде назвати революцією, вже неминучий.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив