Fortsetzung über Marschrutkas / Продовження розмови про маршрутки

wlodek — 23.01.2011 Ich möchte das vorgestrige Gespräch über Marschrutkas fortfahren.

Nach dem Meinungsaustausch der letzten zwei Tage hat es herausgestellt, dass manche Leute glauben, die Marschrutkas als unentbehrliches Stadtverkehrsmittel des Postsowjetischen Raums seien eine unvermeidliche Konsequenz nach dem Zerfall des sowjetischen öffentlichen Stadtverkehrssystems, wo die Preise und die Betriebskosten miteinander nicht in Übereinstimmung standen. Das ist wahr, aber nur teilweise.

Eine Nichtübereinstimmung zwischen Konsumpreisen (für die Bevölkerung) und Betriebskosten (für Produzenten) war eine allgemeine Eigenschaft, man darf sogar es "ideologische Natur" nennen, von der sowjetischen Volkswirtschaft. Man konnte damals kaum sagen, was wäre ein adäquater Preis für Waren und Dienstleistungen. Was wäre der Wechselkurs zwischen sowjetischem Rubel und Deutschmarke oder US-Dollar. Was man bestimmt sagen konnte, dass alle solche Nichtübereinstimmungen und Ineffizienzen mit den Einkommen vom Erdöl- und Gasverkauf auf dem internationalen Markt verglichen wurden. Und genau das trieb die UdSSR in den Abgrund, als die Erdölpreise in den 1980er Jahren dramatisch herabfielen.



Natürlich war der öffentliche Verkehr ein integraler Teil dieses Systems.
Doch nach dem Zerfall der Sowjetunion und dem Entstehen von vielen post-sowjetischen, post-kommunistischen Ländern, kann man krasse Unterschiede darin bemerken, wie man in solchen verschiedenen Ländern jeweilige Verkehrssysteme bisher reformiert hat.

Zum Beispiel, funktioniert in den Baltischen Staaten der Stadtverkehr perfekt oder fast perfekt – wie in Westeuropa. Dagegen hier, in der Ukraine, kämpft man erfolglos gegen die alten angeborenen Mängel der sozialistischen Wirtschaftsprinzipien. So, zum Beispiel, ist die "soziale Belastung" auf den ukrainischen Stadtverkehr enorm – neben den Rentnern, die den öffentlichen Verkehr kostenfrei benutzen, sind auch viele andere Kategorien verschiedener Staatsbeamten in diesem Sinne privilegiert. Für diese Vorzugspassagiere ist vermutlich aus dem Staatshaushalt zu zahlen. Jahrelang klagt die Stadtverwaltung Charkiw, dass sie diese Subventionen aus dem Staatshaushalt nicht vollständig und nicht rechtzeitig bekommt. Und das soll nach dem Bürgermeister unserer Stadt der Grund der schlechten Instandhaltung der Straßenbahnschienen und des Straßenbahnparks, als auch der nachhaltigen Verzögerungen mit Lohnzahlungen für das Personal sein.

Und hier liegt vielleicht der interessanteste Moment: niemand kann eigentlich in diesem Land sagen wieviel Subventionen für den öffentlichen Verkehr die Stadt braucht, d.h. wieviel Rentner tatsächlich den öffentlichen Stadtverkehr benutzen und wie regulär.

Zurzeit kostet eine Fahrt in Charkiwer Straßenbahn 1 Hrywna, d.h. ungefähr 0,1 Euro. Ja, billig nach den westeuropäischen Standards, doch nicht billig nach den ukrainischen. Also, unser Bürgermeister versucht allen leidenschaftlich davon zu überzeugen, dass 1) der Fahrtpreis zu wenig ist; 2) die Subventionen aus dem Staatshaushalt nicht rechtzeig und nicht vollständig einkommen.

Gut! Ich bin kein Fachmann für die Wirtschaft usw. doch ich bin imstande, mir offene Informationen, d.h. was ich sehe, zu analysieren. Dann stelle mir die Frage: warum die Fahrt in einer kleinen Marschrutka, die zwischen 1,75 UAH und 2,5 UAH kostet und die für Rentner so gut wie ausgeschlossen ist, kann für die Betreiber gewinnbringend sein. Eine Straßenbahn kann leicht bis 200 oder sogar mehr Fahrgäste unterbringen, währenddessen ist eine Marschrutka imstande nur bis 20 Personen zu befördern. Dabei braucht jede Marschrutka natürlich einen Fahrer, sie verbraucht teuren Sprit, sie braucht, wie jede Maschine, regelmäßige vorbeugende Instandhaltung. Und dieses Transportmittel ist gewinnbringend!

Lassen wir vermuten, dass er ... ja ... zehn, zwanzig oder sogar dreißig nicht zahlende Rentner in einer Straßenbahn sind, - sowieso, soll die Straßenbahn als öffentliche Verkehrsmittel viel günstiger sein als eine Marschrutka! Und so ist es in manchen anderen Staaten. In der Ukraine dagegen, ist das öffentliche Verkehrssystem nach und nach ruiniert.



Після позавчорашнього обміну думками щодо так ненависного мені виду міського транспорту, як маршрутка, я бачу, що багато хто вважає, що руйнація системи громадського транспорту в Україні (та інших неуспішних пост-радянських державах) спричинена наднизькою платою за проїзд.

На перший погляд, це слушне припущення. Дійсно, радянський міський транспорт, будучи частиною радянської економіки, просто не міг не мати тих вроджених вад соціалістичної системи господарювання, про які розумні люди прекрасно знають. Усі соціалістичні "безплатності" та товари й послуги за символічні ціни припинилися з колапсом радянської економіки в результаті різкого падіння цін на нафту – попросту кажучи, більше нічим було компенсувати виробництво неконкурентних товарів та підтримувати соціальні стандарти. Кінець радянської системи був закономірним.

Далі відбувалися почасти дуже цікаві процеси: в той час як в одних країнах (наприклад, в країнах Балтії, які колись були з нами в одному бараку соціалістичного табору) успішно реформували економіку взагалі, й міський транспорт як її інтегральну частину, зокрема, то в таких країнах, як Україна чи Росія транспортна система міст поволі, але стабільно руйнується. Де більше, де менше. Наприклад, в російському Воронежі муніципальний транспорт знищено практично повністю (залишилися три тролейбусні маршрути і роздовбані старі тролейбуси) та усе те місто (800 тисяч на секундочку) їздить на маршрутках, то в сусідньому з Воронежем Білгороді ситуація з муніципальним транспортом більш-менш нормальна. В Україні таких прикладів теж досхочу – навіть в межах однієї області. Наприклад, на Полтавщині є два приблизно однакові за масштабом великі міста – сама Полтава і Кременчук. У Кременчуці народу майже поголовно залишилося користуватися маршрутками; у Полтаві натомість збережено навіть муніципальні автобуси – що для українських міст взагалі диковинка. А кількість тролейбусних ліній за останні роки збільшено (SIC!). Ну, Полтава – це приємний виняток.

У моєму рідному місті Харкові муніципальний транспорт послідовно нищиться. Причому нечуваних масштабів процес набув саме за панування тут сумнозвісного симбіозу Допи-Ґєпи (ці хлопці реклами давно не потребують, тому я не розповідатиму про них).
У Харкові хронічно, роками працівникам громадського транспорту затримують зарплати, причому зарплати у них вкрай низькі. Коли кондуктор в трамваї мені не дає талончик, а повертає з гривні 25 копійок (= проїдь без талону, але за 75 коп., замість гривні), то я уже не обурююся, хоча колись обурювався. На момент нового 2011 року харківським транспортникам не платили гроші чотири місяці й вони страйкували. Потім підкинули якусь дещицю. Я розумію, що кондуктор потім поділить з водієм ці копійки, і їм буде хоч на хліб. Тому я уже не обурююся.

Основну причину, яку і Добкін і Кернес висувають щодо невиплат зарплат – це відсутність субвенцій на транспорт з держбюджету. Ну, на Київ у нас кивати – це взагалі гарний тон. Коли при владі в столиці були помаранчеві, то Допа традиційно кивав на витівки "Києва", але ось прийшли ті, хто обіцяв "покращення життя вже сьогодні" – а мер Харкова (тепер це Ґєпа) традиційно киває на "Київ", тобто на уряд, який складається з представників його ж політичної сили! Пікантно.

Ну, гаразд. "Соціальне навантаження" на громадський транспорт в Україні – це взагалі charmant. Посудіть самі: в умовах колапсу економіки, воно лише збільшилося. Так, хто добре пам'ятає радянські часи, має знати, що тоді пенсіонери безкоштовно не їздили. Більш того, з'явилися численні категорії державних службовців, які за проїзд не платять. Наприклад, працівники прокуратури не платять, працівники судів не платять, працівники податкових органів не платять... Більш того, з'ясувати, так скільки ж людей є пільговиками, практично неможливо. На підставі чого харківська мерія складає запит на субвенцію за пільговиків, не зрозуміло. Це просто пальцем в небо.
Але тим не менш, саме затримки субвенцій за пільговий контингент висувається як основна причина невиплат зарплат та жалюгідного стану транспортної інфраструктури.

Плюс, пасажирів постійно переконують, що платять вони за проїзд мало. Ось грошей ні на що не вистачає.

Добре. Я готов би був уже повірити в теорію про те, що все руйнується через відносно низькі ціни оплати за проїзд та відсутність/затримку компенсації за пільговий контингент, якби не одна пікантна особливість. І стосується вона саме цих транспортних виродків – маршруток.

Давайте мислити логічно на підставі того, що у всіх нас перед очима.
Трамвай чи тролейбус коштує 1 гривню. Автобус як муніципальний транспорт зник повністю. Натомість поїздка в харківській маршрутці обходиться від 1,75 грн. до 2,5 грн. в залежності від конкретного приватного перевізника. Усвідомили різницю? Тепер думаємо далі: один трамвайний потяг легко бере пару сотень пасажирів, а то й більше. Маршрутка натомість вміщує пару десятків людей – і то, якщо її набити. Кожна маршрутка потребує – зрозуміло – окремого водія, а значить, зарплати. Кожна маршрутка споживає недешеве паливо. Кожна маршрутка так само як і будь-який транспортний засіб регулярно потребує профілактики та ремонту час від часу.

Так ось такий маломісткий транспортний засіб на 20 пасажирів за 2 гривні є рентабельним!
А трамвай, який може взяти двісті пасажирів за 1 гривню, є нерентабельним! Це якщо послухати нашого мера.
Правда, класно?!

Уявімо собі, що мерія за пільговиків нічого не отримує. Ну скільки їх там буде? Більше ста?.. Ні, звичайно. Достатньо проїхати в трамваї, щоб побачити, що переважна більшість сплачує за проїзд.

Для мене все вищесказане є свідченням того, що ціна 1 гривня – цілком адекватна. Більш того, вона залишається адекватною навіть у випадку, якщо зовсім ніяких субвенцій зі столиці за пільговиків мерія не отримає.

Це також свідчення того, що нинішня міська влада Харкова та багатьох інших міст з якихось причин систему наземного муніципального транспорту послідовно та умисно знищує, переслідуючи якісь свої інтереси.

З "покращенням життя вже сьогодні", любі українці!

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив