Чудовий сонячний день, чи не так? -
britta_kaisa — 17.03.2010 - Не можна бути такою чесною! У мене четверо дітей! Ти поживи з моє, 38 років попрацюй, а потім я подивлюся, якою ти будеш чесною. І де ти будеш продавати!Вони кинулися на мене одразу втрьох. Одна з них тримала чотири шарфи через плече, інша розмахувала трусами. Третя нічого не тримала, бо в неї були троянди, а їх неможливо отак дістати з відра і кинути мені в обличчя.
- Ти де працюєш? Ти хто така взагалі? - кидалися вони на мене.
Тут я знітилася.
- Ну, я громадянин...
Всі вони втрьох так зраділи, що я всього лише "громадянин". Вони почали укати і морщити носи так, ніби з"ясували, що я у чомусь страшному винна.
- Це режимний об"єкт! Як воєнний, знаєш? Тут не можна фотографувати! - кинулася на мене та, що з шарфами.
- А торгувати тут можна? Ви знаєте, що торгівля тут заборонена законом? - це я. Я роздратувался, чую себе ніби зі сторони, а коли фотографую всі ці труси, розкладені в переході, бачу, як у мене трясуться руки.
Ну, далі по колу: не можна бути такою чесною, що ти така розумна, сцикуха і т.д. :)
Це я, значить, вирішила боротися з незаконним продажем трусів і комбінацій (знаєте, що це таке? це тіпа пеньюар, тільки радянський) у переході метро між Хрещатиком і Майданом Незалежності.
Ось уже три тижні я помічаю, що в цьому переході - ви всі його знаєте, це довгий асфальтований перехід, у якому завжди дуже багато людей - з"явилися продавці трусів, футболок, комбінацій (тепер ви уже знаєте, що це), напірників (!!!), троянд, шарфів і т.д. Всього продавців десь до п"ятнадцяти, але вони швидко бігають, тому здається, що більше.
Три тижні. Я, звісно, не хочу пов"язувати це з новообраним президентом, тому що я не бачу поки що прямих зв"язків між його оточенням і міліцією в метро на Майдані. Але яке зпівпадіння!
Я розумію, що якщо цих торговців не вигнати звідти зараз, то потім продаж у цьому переході узаконять і будуть продавати місця. Як це зробили з торгівлею в підземних переходах, або як з рекламою в метро, пам"ятаєте? А там уже зараз неможливо пройти, бо деякі люди дійсно зкупчуються навколо напірників і трусів, розглядають їх, і навіть купують! Хоча ні, процес продажу я ще не бачила...
Вчора я просто підійшла до міліціонера на "Майдані Незалежності". Сказала, що у переході зібралися уже в два ряди ці торговці, і треба щось робити. На мою пропозицію здійснити рейд разом - тільки я і він :) - міліціонер засоромився:
- У мене зараз перезмінка. Я не можу. Ще півгодини... А вам дякую, що сказали!
Сьогодні все було інакше. Я твердо вирішила написати заяву в податкову і в прокуратуру, щоб провели свою перевірку. Тому й прийшла з фотоапаратом.
Серед усіх агресивних продавчинь з трусами я знайшла одного сумного високого чоловіка з дерев"яними дитячими іграшками.
- А чого ви тут стоїте? - сумно спитала я його. Мені дійсно стало дуже сумно.
Він відповів так само сумно:
- У мене діти, годувати треба. А ці іграшки я сам роблю з дерева.
Я попередила його, що зараз піду за міліцією і пішла. На моє щастя, міліція уже йшла мені назустріч. Кинулася я до нього, як ластівка :) І кажу:
- Ой, ну нарешті, ви вже тут, я з вами піду. Бо сил моїх уже нема це терпіти! - і далі щось по тексту.
Міліціонер з розумінням подивився на мене, але нічого не сказав і пішов до тіток. За ним швидко йшов інший чоловік в чорному.
- Володимир, - представився він мені :)
Пізніше з"ясувалося, що він помічник прокурора, що він тут по три рази зранку і ввечері, і що тут вся міліція бере, по 100-150 гривень на тиждень з людини це коштує. Отак.
Поки міліціонер бігав від тітки до тітки, ми поговорили трохи з Володимиром. Я висловила йому свою позицію, ви її вже знаєте - що якщо не спинити це зараз, то потім це буде законно. Володимир, здається, погодився. :)
Потім прийшов ще один міліціонер. Мабуть, начальник зміни. Він був більш строгий, хапав майки по п"ять на руку і бігав з ними. Мабуть, відбирав.
Мені вже було час на роботу, тому я попрощалася зі своїми новими друзями :) і пішла на роботу.
В кінці переходу уже бабуся акуратно розкладала червоні труси з котами. Я суворо підійшла до неї:
- Ну чого ви тут розклалися?! - суворо питаю. - Ось міліціонер, ось прокурор, - я показала рукою в абстрактному напрямку.
- Ой, дякую, деточка, що сказала, - зраділа бабуся і сховала свої труси.
А я страшенно розізлилася і пішла на роботу. Вже остаточно.
Тепер мораль:
1. Поможіть! Пофоткайте теж цих тьоток, якщо ви там їздите. Налякайте їх! Бо буде як в переході на Льва Толстого - там уже нема де пройти!
2. Куди помагать:
методи попростіше:
а) подзвонити в київську міліцію, міське відділення, спитайте, що робити :) для початку тел. 278-36-83
б) подзвонити в прокуратуру міську, те саме зробити
в) подзвонити в податкову міську, те саме
г) подзвонити в 15-51, служба допомоги мера києва киянам, іноді працює, спробуйте!
д) гаряча лінія метрополітену 537-50-55. Але там якась фігова служба
е) управління охорони метро 417-94-48
методи складніші:
а) написати заяву в київську податкову, додати фотографії (не районний відділок, а саме центральний)
б) написати заяву в київську прокуратуру, додати фотографії (теж міський відділ, а не центральний)
в) написати заяву в київську міліцію, з фотками теж (теж міський)
Я поки що адрес не знаю, коли дізнаюся, додам сюди. Або знайдіть самі - це не дуже важко, гугл-гугл :)
Звісно, для цього треба особиста мотивація. Ось вона: завтра о 8:30 пройдіть в переході від Хрещатика на Майдан. Спиніться і постойте 2 хвилини, спостерігайте за цими жінками. І ви самі все зрозумієте.
Дякую за допомогу!