Чорногора

zirvygolova — 17.01.2012
булисьми у горах 10-12 січня, на Чорногорі. Хтіли з Петроса до Попа прогулятися. шо з того вийшло - під катом -

2

стартували з Лазещини і спершу на Петрос. унизу, як піднялося сонце, почалася весна - спекотно було, але потім сонце сховалося і зима повернулася. підйомчик вийшов легким, по стежці сніг втоптаний

3


4

Петрос зазвичай був у хмарах, але іноді розвиднювалося

5


6


7

колиби під Петросом

8

то лише у перший день іноді отак із небом щастило

9


10

тоді ще у Львові снігу то не було, тому кайфували від нього)

11


12


13

ліс, якому вочевидь не пощастило потрапити до меж нацпарку

14

було нас п'ятеро. троє побігли на Петрос, а ми з Теодором залишилися знимкувати і пічку розпалювати. у перший день вирішили не гнати, ніхто нікуди не поспішав. і хоч часу було багато, вирішили ночувати у колибі

15


16

шматок помаранчевого кольору на Довбушанці посеред суцільних холодних тонів

17


18

вночі там було гарно, зорі видно, але штативу не брав, думав буде ніколи буде знимкувати на морозі

19

пічку розпалити було не просто, довелося її почистити. і з витяжкою проблеми: дим весь у хату йшов. коли стоїш - задихаєшся, а як присядеш - то можна дихати)) але загалом ночувати в тій колибі було кумарно: або в теплі і димі, або ж із чистим повітрям і в холоді. трохи позамерзали. наперед скажу, в наметі ночувати набагато комфортніше, аніж у такій колибі

20

день другий, видимість завжди отака. благо сніг тоді був не глибокий, видно старі сліди

21


22


23


24

усі знимки роблені на 17-40 і 75-300

25


26


27


28


29

взагалі похід між петросом і говерлою при такій кількості снігу (невеликій) вийшов легким: по рівному і певне єдине місце на хребті чорногірському, де не полонина, а йдеш по лісі. у попередні роки там доводилося борсатися в снігу по коліна і часом до поясу

30


31


32

сліди цивілізації)

33


34


35


36

у колибі "екопункт" добудували терасу зі столика (востаннє був там 4 років тому і ше м добудови не видів)

37

а поруч ще якась хата із євровікнами зявилася, певне закрита. Чорногора облагороджується і скоро пурєдні туристи в район Говерли не пхатимуться)

38

на Говерлі

39


40

снігові мури, певне ще із Нового року. якщо ще годинку перед тим, посеред лісу, ще було доволі тепло і на ура йшло холодне пиво, то на Говерлі вже кайфували від гарячого чаю:) йшли якраз після свят і шпондера, шинки ітп в кожного було із лишком, доводилося щогодинки ото все поїдати:)

41


42


43

дуже зрідка розвиднювалося і ненадовго, тож надалі майже фотографував(

44

цей кадр зроблено через 23 секунди після попереднього

45

піднявся вітерець, який підсікав справа

46

увечір мали пригоду. завивав вітерець і ночувати на хребті не хотіли. думали впасти в район Несамовитого. за Данціжем наче наче мав бути траверс якраз з тої сторони, де не дуло. вже стемніло, видимість ніяка. тобто темні силуети були помітні, а от сніг зливався із туманом. почали звертати із хребта ліворуч. я йшов першим і помітив якби межу снігу. нагадувало карніз, але можливо це лише надуло, за ним - все в тумані.

підійшов десь за півтора метри до краю і намагався шось розгледіти - що у низу? ніц не видко. Володя підійшов ближце до краю і сніг під ним зірвався. спершу кілька метрів упав горизонтально, а потім катилявся бо дуже стрімкому схилі. власне було видно як він котиться, але не видно куди - а що далі: пологіше чи стрімкіше?.. стрьомні відчуття. прокотився десь так на око 60 метрів і, (потім розповідав) коли відчув шо стає похиліше, швидкість зменшується, почав вбиватися в сніг. все обійшлося, тіко палки погнув)

47

траверсувати більше не хотілося) ніби сніг добре тримався, лавин не мало би бути. але спускатися стрімко вниз при такій видимості бажання не було. розглядали на карті, де найпологіше - усюди доволі стрімко. а вітерець не стухає. йшли за інерцією далі по хребті. не хотіли виходити на Туркул, бо там, пригадуємо ше з минулого року, дуже крутий схил вниз. стоїмо-думаємо - а шо ж робити? і тут несподівано спершу зорі зявилися і все навколо розвиднілося:) ті хмари завжди увечір йдуть ночувати у долину, а вранці вертаються на хребет) під світлом ліхтариків під надувами снігу зявлялися великі тіні і здавалося наче прогулюєшся по Місяці) красотища нічна була, шкода фоточка неудалася

48

на хребті під Туркулом була ямиська, яка звідусіль захищала від вітру, тож вирішили там ночувати і не спускатися до озера Несамовитого. поки було видно зорі - було кайфово, не зимно. але згодом знову нас накрила хмара, стало сиро і холод пробирав до кісточок. вечеряли підстрибуючи та підтанцьовуючи хардбас:)

ніч в наметі була тепла, навіть із моїм спальником із комфортом +5. я, до речі, за останні 6 років зі спорядження прикупив хіба бахіли і ситуація така, що міняти треба майже все, що навіть не знаю - а з чого ж почати? вирішив ще раз піти і випробувати, шо нагальне)

як прокинули - краєвиди були шикарні. я кинувся одягатися, аби пофотографувати. але черевики замерзли у тамборі і довелося їх 10 хвилин розгинати, аби взутися, а за цей час хмара якраз підвалила і знову ніфіга не видно. виглядало на те, що отак буде весь день, а іти по тумані знову весь день - нудно. думали-гадали, вирішили - нафіг таке задоволення, спускаємося униз

49

спустилися до Несамовитого і цією втрати висоти вистачило, аби вибратися із хмари, яка надалі трималася гребня хребта

50


51

стрімкий гребінь Великі Кізли

52


53


54


55

Малі Кізли

56


57


58


59

трохи блукали, поки не найшли присипану снігом стежку в напрямку Заросляка. власне оті блукання то одна з найцікавіших моментів!)

60

потім по дорозі ще зайшли до приятеля Володі на метеостанцію, який там працює. там до речі знову дозволено приймати туристів - 50 грн за ніч. якраз поруч із метеостанцією здійнявся вітерець, який отой який приніс на сніговали. зносив із ніг. лише подумали, а який же він на хребті?! вчасно звалили звідти)

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив