Чоботи з сідла

rich_ka — 30.06.2013 Мама принесла чергову історію.
Був чоловік в селі, 25-тисячник,  прізвище Заєць (початок п"ятдесятих). Був він лихий, і багатьом людям додав сліз. Одна наша родичка кілька років ховалась, бо зловив її на колгоспному полі, і мали її посадити. То вона переховувалась в спеціальному сховку на горищі, як тільки хто чужий з"являвся - лізла туди і там сиділа. Нещасна жінка, але історія не про те.
Якось той Заєць приїхав верхи на коні до маказину( це сховище для зернових) і пішов випити чарку з тими, хто там сторожив. А коня прив"язав біля входу. І троє хитрих підлітків вкрали у нього сідло і всю збрую. Хлопцям було по 12 років. І це їх врятувало, бо 25-тисячник подумати не міг, що це зробили діти. Шукали дорослих, але нікого не знайшли.
Ох, мене жахає не тільки факт крадіжки, адже за тодішніми законами діти могли загриміти в табори надовго. Мене інше жахає, закінчення цієї історії , яку розповів один з учасників операцію "сідло". "А дід Гнатко з того сідла пошив нам трьом чоботи !" І тут я не знаю, що й казати! Діти принесли вкрадене, а їх не тільки не сварили, а ще й похвалили, пошили чоботи.
Дві речі мені тут проявляються: ті "тисячники" сприймались однозначно як окупанти, як вороги. Красти в них - не гріх.
І друге - красти - вже не гріх. Нова людина, про яку оголошували комуністи, сформована. Діти вкрали, а старших родич схвалює їх вчинок. От і все про моральність за часів СРСР.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив