Без названия

По-друге, сьогодні весна фінішує.
По-перше, сьогодні девʼять років, як я з дітьми поїхала з
Донбасу…
Тижнів на два-три…
Щоб втекти від «братської» війни…
Щоб ніколи на Донбас більше не повернутися…
Щоб те «братське визволення» нас наздогнало в лютому 2022…
Всі ці дофіга років низенько вклоняюся Елена Еленская, яка
зустрічала нас у Києві.
Anna Lazarevich, яка з Києва забрала та на все літо 2014 дала
прихисток моїй шаленій родині в своєму будинку в Білорусі.
Всім тим сотням добрих людей з усього білого світу, які зібрали нам
грошей на нове житло на Полтавщині.
Людям, які зараз фінансово підтримують стихійно створений на моєму
обійсті біженський гуртожиток на імʼя «Рукавичка»…
Невсеремось!
Переможемо!
Все було, є та буде Україна!










|
</> |