Батальйон "Азов". Бій за Маріуполь (ФОТО, ВІДЕО)

bilozerska — 16.06.2014 <

Вперше в якості журналіста взяла участь в АТО - з батальйоном "Азов", у Маріуполі 13 червня. Дісталася нарешті до більш-менш нормального інтернету і зараз викладу потрохи фото і відео.

Отже, 13 червня у Маріуполі був бій - сили АТО (добровольчий спецбатальйон "Азов" в якості штурмового загону, а також батальйон "Дніпро" і Нацгвардія, за підтримки Збройних сил) проти бойовиків ДНР. В результаті Маріуполь був повністю звільнений від "сепаратистів".

Найперше, що маю сказати. Командири "Азову" - лідери організації "Патріот України" Андрій Білецький і Володимир Шпара - ті самі націоналісти, які за Януковича відсиділи по кілька років за сфабрикованими звинуваченнями ("справа васильківських терористів" і "справа оборонців Римарської"). І вони там у батальйоні такі не єдині. Зараз "Азов" - один з небагатьох підрозділів, який реально воює, причому результативно. Так ось, хлопці, які беруть участь у ідеологічно вмотивованих мордобоях, хлопці, на яких можна повісити спроби підпалів і підривів (на обивателів таке не вішають) - от саме вони, коли приходить час, воюють за Україну. А решта, в кращому разі, посилають гроші на армію, які розкрадають щурі в погонах і без.

До речі, за імперську Росію з того боку, крім проплачених покидьків, воюють точнісінько такі самі, ідейно вмотивовані. І рахунок досі не на нашу користь, зокрема, тому, що патріотам Російської імперії їхні можновладці допомагають завойовувати Україну, а українським патріотам боронити Україну наші можновладці перешкоджають - не озброюють і не дають озброюватися самостійно.

"Патріот України" і СНА складають кістяк "Азову", але далеко не всі бійці батальйону - націоналісти. Людей з більш поміркованими поглядами не бентежить сусідство хлопців з витатуйованими рунами і написами типу "100% racist". А якщо, може, когось і бентежить, він у цьому не зізнається, бо в "Азові", не останньою мірою завдяки допомозі Олега Ляшка, є можливість воювати. Далеко не всім підрозділам так пощастило.

Перш ніж розповідати власне про боєзіткнення, доречно буде сказати кілька слів про ситуацію в Маріуполі.

Кожне місто на сході України нині починається з блокпостів. Фото блокпостів зі зрозумілих причин викладаю мало і обережно, але зазначу, що чим ближче до сусідньої країни, тим серйозніше враження вони справляють.







Життя блокпостів, які будь-якої миті можуть обстріляти, на перший погляд зовсім спокійне. Військові і нацгвардійці перевіряють автівки, фури, автобуси.



Вони завжди радіють, побачивши українських військових.



Один мій багаторічний знайомий сказав про Маріуполь: "Нормальне місто, яке тероризують кілька десятків ушльопків". Трохи поїздивши містом за день до спецоперації, 12 червня, я подумала, що він, мабуть, мав рацію або, принаймні, не дуже сильно помилився. Спокійне місто, спокійні люди, всі займаються щоденними справами. Символіки ДНР і проросійських гасел - мінімум. Ось усе, що я побачила, трохи поїздивши центром міста:







Було також кілька стовпів з намальованим на них прапором ДНР. Але стовпів, пофарбованих у кольори українського прапору, у місті значно більше.



По дорозі у Маріуполь так зараз виглядає мало не кожен стовп. На деяких ще синім кольором - не смужечка, а літери ПТН ПНХ.



Ну, і, звісно, знаменита барикада "сепаратистів" у центрі міста (вулиці Георгіївська і Грецька). Зараз це фото вже історія. Тому що наступного дня ця барикада виглядала так:



А ще за день від цієї барикади і слідів боїв навколо неї не залишилося нічого. Місцеві мешканці все чистенько прибрали.



Згорілий 9 травня райвідділок і вінки біля нього



Аж два Іллічі - великий і маленький:







На одному з блокпостів упіймали ДНРівця. У нього знайшли травку, перепустку "служби безпеки ДНР" і ось цю символіку:



А хитрий Рінат остаточно обрав, на чиєму він боці:



Дорогою з Маріуполя ми зустріли колону "Азова", бійці вже висувалися у бік Маріуполя.







Андрій Дзиндзя. Знайомих облич сьогодні буде багато.





Бійці на базі, ті, які ще не виїхали, тим часом збираються на виїзд. Це кошеня - щось на кшталт талісману табору.



Я ж попереджала про знайомі обличчя :)



Килимок

Ніч, скоро почне світати. Хлопці, які виїхали вдень на Маріуполь, сплять на проміжному пункті.



Їх будять, шикують, роздають гранати.















Ігор Мосійчук і Андрій Білецький. Ще кілька місяців тому - політв'язні, нині - фактичні керівники батальйону



Володимир Шпара (Гуманіст). Аналогічно















Кілька слів від Олега Ляшка, Андрія Білецького і генерала, що керує операцією з боку військових - і в бій!











Тепер час розповісти про власне бій. Бо з фото мало що зрозуміло - найважливіші моменти цього разу зафіксовані не на фото, а на відео.

Отже, бійці штурмували барикаду на вул.Георгіївській - з обох боків, будівлю банку і будівлю якогось навчального закладу, де засів противник. Противників було кілька десятків, вони були озброєні стрілецькою зброєю, а також замінували все, що можна було замінувати.

Я бачила і знімала штурм лише з однієї сторони - поки все не скінчилося, поміняти дислокацію було неможливо.
Отже, бійці вибігли з автобусів і зайняли позиції, а далі пролунав сильний вибух, який всі спочатку прийняли за міномет, але це була граната. Цим вибухом був важко поранений боєць Л., найтяжче поранення було у руку, лікарям дивом вдалося уникнути ампутації.



Місце вибуху

Далі почалася стрілянина з обох боків - бійці "Азову" спробували зблизитися з барикадою. Це не вдавалося їм кілька годин, бо противник добряче відстрілювався. Спочатку по протилежній від мене вулиці бійці під прикриттям кулемета перебігали ближче до барикади. Потім, знову під прикриттям кулеметних розрахунків, з-за рогу виїхала армійська "ЗУшка". Вона зробила кілька пострілів по барикаді, серйозно пошкодивши її.

З міжвідомчою координацією були проблеми. "Зушка, зушка, не виїздіть, у нас заклинило кулемета!" - кричав у рацію хтось поруч зі мною, а на "зушці" не чули і не відповідали. Вона виїздила з-за рогу, снайпер її обстрілював. Врешті-решт перегукуватися з екіпажем "зушки" довелося так, без рацій.

З іншого боку барикади в цей самий час з одного з камазів працював кулемет "Утес". Загорілася бронетехніка (здається, БРДМ) "сепаратистів".

Потім у хлопців скінчилися майже всі набої до кулеметів (було три, якщо не помиляюся, кулеметні розрахунки), а до барикади, принаймні, з "нашого" боку, все ще не вдавалося наблизитись. Тоді Білецький і Шпара, які координували обидві штурмові групи, прийняли рішення перелазити через паркан і йти через двори, застосовуючи РПГ, і полізли туди разом зі своїми бійцями. Ця тактика спрацювала, і після цього доволі швидко бійці маленькими групами, перебіжками від дворика до вдорика, побігли у бік барикади, а за ними і ми, журналісти. Десь за півгодини будівлі і барикаду було взято. Втрати з боку бійців "Азова" - один важкий і четверо легких, втрати противника - 5 двохсотих і багато трьохсотих - про поранених дізналися з перемовин "сепаратистів" по "Зелло".

Нам, журналістам, ще довго не дозволяли наближатися до барикади, бо вона була замінована. Під час бою десь пробило газову трубу, і години дві у небо виривався стовп газу. Вочевидь, через цей газ не ризикнули, хоча збиралися, підривати фугас, яким було заміновано барикаду.

Після взяття барикади і підняття над нею українського прапору почалася зачистка. При цьому "колорадів", які ховалися по підвалах і горищах, охоче здавали місцеві мешканці. Без них мало б кого вдалося затримати. А з їхньою допомогою було затримано більше трьох десятків "сепаратистів". Під час допиту вони повідомили, що ДНРівці знали, що сили АТО планують зачистку міста, тому більшість з них, включно з 17 чеченцями, з міста втекли, велику кількість грошей і зброї вивезли, важкий кулемет "Утес" зарили у землю, його поки що не знайшли. Втім, одного з місцевих керівників ДНР, так званого "Бороду", того ж дня було затримано теж.

Незважаючи на те, що штурм трохи затягнувся, хлопці воювали легко і весело, дехто примудрявся навіть знімати товаришів на мобілки. Де і добре, і погано - слабший супротивник додає зайвої самовпевненості...



Це нацгвардійці - у них білі ідентифікатори





Це теж Нацгвардія



"Азов" і Нацгвардія



"Азов"









За цією стіною було доволі безпечно - кулі не долітали. Хоча одного хлопця біля мене все-таки поранило уламком в голову. Але висунутись, щоб подивитись, що робиться біля барикади, було практично неможливо.





Володимир Шпара (Гуманіст), комбат









Я знімаю АТО



Зушка зробила постріл і швидко ховається за ріг



Періодично я все-таки висовувала за ріг руки з фотоапаратом і намагалася фотографувати, щоб подивитися на екрані, що відбувається біля барикади. Виходило щось ось таке, бо заважали напіввідчинені ворота:



Врешті-решт хтось з хлопців ризикнув, висмикнувся туди і закрив їх. Але барикада все одно була дуже далеко. Я намагалася наблизити її зумом, але всліпу пролітала, звісно. Висунутись було стрьомно, бо звідти стріляли. Врешті-решт я почала висовуватись на дві секунди, робила кадр, а далі один з хлопців швидко втягував мене назад. Але все одно на фото було видно тільки сильно покоцаний пострілами стовп і барикаду за ним, а стан її оцінити було важко - крім усього іншого, заважали дерева.












Журналістки на війні. Аня і Катя







Зушка стріляє





Її прикриває кулеметний розрахунок



Гільзи від кулемета







Білецький приймає рішення прориватися через двори




А далі кілька разів спрацював РПГ, і хлопці побігли у бік барикади. А ми, за деякий час, за ними.








Ось вона, барикада, до якої так довго не могли наблизитись



За нею у небо валить стовп газу





Бійці на тому боці вулиці незадоволені, що ми, дівчата, самостійно залишили нашу схованку і прийшли під барикаду. Вулиця називається "Георгіївська", але "сепаратисти" вже перейменували її у "Героїв 9 травня"



Підбита пташка

Один фугас розірвався, другий - ні:










Десь у цей момент напруга трохи попустила








Мирні мешканці. Ці ще трохи злякані, а цікавих і безстрашних зівак постійно доводилося проганяти пострілами в повітря



Перемога!





Полонені:



















З окремих вікон ще пострілюють. Бійці дочищають територію:



На базу!









Маленька партія снайперів. Найнеймовірніші речі стають реальністю


А наступного дня "Азову" зробили підлянку. Злили інформацію, що за такою-то адресою у Маріуполі ховаються озброєні бандити. Хлопці виїхали - а там весілля, ще й дитячий день народження. Що тут почалося! Наречена плакала, якісь тітки кричали, що уроди зіпсували їм весілля, а стара бабця намагалася бити хлопців костуром. Дивні люди - як на мене, це, навпаки, пригода, яка зробить весілля неповторним і незабутнім :) Тим більше, що бійці нікого не затримали, нічого не забрали, нікому не нахамили, лише поклали на підлогу озброєного охоронця ресторану. Перевірили територію та й пішли. Я б на місці нареченої ще б пофоткалася з тими бійцями у масках :)

На дитячому майданчику жінки почали кричати (заводила всіх одна грубіянка), що бійці перелякали дітей. Боєць Байда одразу ж зорієнтувався, зняв маску і почав гратися з дітьми. Дитина засміялася і пішла до нього на руки. Я сфотографувала її разом з "дядьком з автоматом". "Не бойтесь, дети, это защитники", - сказала одна жінка. "Предательница!" - зашипіла на неї інша. - "Теперь будут публиковать эти фото под заголовками "Радостное население приветствует освободителей".

Не виключаю, що "наводка" на дві адреси, де, схоже, ніяких бандитів не було, - не чиясь помилка, а свідома спроба розсварити бійців "Азову" з місцевими.

Далі - кілька фото з цієї невдалої "зачистки адреси".

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив