астероїд В-612
nashe_lito — 11.02.2010 тут зараз буде все таке сентиментальне, якісь фото, можливо образи, спогади, все таке особисте, що пригадалося, що хочеться запам’ятати. чесно кажучи, я сам не знаю, що буде під катом. у мене є потреба щось про це все написати, але якось так, щоб не багатослівно, бо у мене тих слів тепер якось і не є багато. а може нічого не буде. може все закінчиться от вже на цьому міс...оцього ви уже ніколи не побачите. міста тепер міняються швидко, не встигаєш оглянутися, чи написати смс, як перед тобою виростає паркан кольору хворобливого листя.
це місце споконвіку називали Крейзі Хаузом. я туди водив всіх гостей міста і навіть декого з місцевих. сподіваюся ви - хто там був зі мною - пам’ятаєте мальовничість і вино чисте солодке і водночас терпке вино руїн
там росли дерева, бухали панки, осипалося каміння і пил віків з під ніх. туди призначалася єдина в моєму житті "стрєла", на яку, правда, суперник так і не прийшов. там були старовинні камінні портали дверей і каміни, залишки кольорових фресок і дірки в стелі. там я ходив над прірвою по стінах.
а це - казарми Яна де Вітте.
щоб їх побачити - а за сумісництвон накликати собі на голову гнів духів, богів і героїв-сторожів - я ліз через вікно, блукав темними переходами без ліхтарика, думав пошепки і тримався руками стін...
тут знімалася купа фільмів, тут можна заблукати і знайтися, можна влаштувати собі пригоду. поки ще не забудували якоюсь полєзною фігнею. пісок і каміння вже завезли у двір.
а ще я саме читав Макса Фрая, коли , там же, трапилося таке
страшно?) мені було стрьомно і клоьов. але за мить почулися кроки за спиною і надійшов представник влади з палицею закону в руках, довелося швиденько залишати відвойовані позиції.
на цьому от дашку над Польською брамою (котра, до речі, теж вже ніколи не буде такою, як я її бачив), нижче, купа презервативів вигрівають на сонці ненароджених дітей)...
а оць це - друга за улюбленістю вулиця в місті - П’ятницька
о оце - перша (така ще у Львові є)
оце Червоноармійська
тут були отакі от ночі
і неймовірної краси ранки
у небесах росли золоті дерева
зацвітали
і червоними очима шпигували храми
вели діалоги будинки
спалахували ліхтарі
спокушали каріатиди
вулиці промовляли до людей рунами
слугували моделями для імпесіоністів
ширилися тумани
божеволіли дерева
сіялася магія
випадали роси
і листя опадало
прекрасні дівчата гуляли вулицями міста - місцеві і гості
здається я зовсім збився на одні лиш фото. ну нічого, сподіваюся, нікого не втомив.
я 10 років жив у Тихому Місті. повертався сюди з подорожей. вперше виїхав звідси автостопом. тут я познайомився з пластунами і став одним із них. я був тут дуже і дуже щасливим. і я дякую цим усім вулицям, будинкам, дворам, бруківкам, стежкам, сходам, мостам, паркам, вежам, руїнам, стінам, парканам, церквам, квартирам, гуртожиткам і універу, смітникам, магазинам і вокзалам, черешням, дахам, стадіонам, маршруткам і таксівкам, будинку культури, фізмату. і кожному, кого я тут зустрічав, з ким дружив і ким захоплювався.
я приїжджатиму до вас в гості. рано або пізно кожен стає гостем.
здається я починаю плутатися у словесних кущах, може й справді досить базікати ))
знаєте, все буде добре, я питав. все складеться якнайкраще.
не знаю - як саме, в цьому вся таємниця.