Апропріація


У букіністів вчергове трапилася книжка Георгія Булашева «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях», і я згадав, що давно хотів про неї коротко написати.
Книжка ця вперше вийшла російською мовою в Києві 1909 року, а переклад Юрія Буряка – там само, 1992-го. Перекладач прибрав майже всі посилання на першоджерела (так само, як це було зроблено в майже синхронному виданні – «Українці: народні вірування, повір’я, демонологія»; але там хоча би дали бібліографію наприкінці збірки – щоправда, незрозуміло, якої статті яке джерело стосується). І, що ще гірше, перекладач не поліз у ці першоджерела і не побачив, що в низці випадків Булашев перекладав цитати з української. Тож у виданні 1992 року маємо зворотний переклад: українська – російська – українська. В результаті – у Валерія Войтовича, наприклад (не проти ночі згадуючи), оригінальний фрагмент із Чубинського і його цитування у Булашева регулярно подаються як два варіанти одного сюжету; бо вони ж не збігаються дослівно!
Або: Булашев наводить російський середньовічний текст про русалок-«фараонок» як паралель до українських сюжетів – але, оскільки посилання на «Пам’ятники старинной русской литературы» зникло, сучасні українські популяризатори один за одним, аж до «Міфів і легенд українців» Юрія Винничука (де посилань, звісно, теж немає), переказували оповідь московського купця Тріфона Коробєйнікова як властиво українську.
Взагалі, логіка «все східнослов’янське міфологічне = українське» дуже поширена, але хибна. Так, наприклад, у Дари Корній «удільниця», відома лише на берегах Онезького озера, стає однією з «чарівних істот українського міфу».
Не треба так.