А что думает Франция?)))

У Франції та Канаді тема агресії Росії проти України виходить на головний план. Канадське видання Le journal de Montréal зауважує на тому, що перемовини з Росією нагадують патову ситуацію: «Навіть дипломати, які мають звичку вести переговори до останнього, починають втрачати надію. Це, зокрема, стосується американського посла в ОБСЄ та польського міністра закордонних справ... Російська атака на Україну, схоже, вже почалася. Український уряд повідомив про напади на 70 урядових сайтів по всій країні. На екрани людей, які хотіли скористатися цими сайтами, хакери виводили таке повідомлення: «Бійтеся і чекайте гіршого».

Автор також розмірковує, що зможуть протиставити Кремлю Україна і Захід. Зокрема, йдеться про мляву реакцію Європи, яка може свідчити про її слабкість: «На випадок збройного нападу, навряд чи Сполучені Штати введуть війська в Україну. Українці, безсумнівно, можуть розраховувати на кілька елітних підрозділів, призначених серед іншого, для навчання в українській армії. Але уряд США, оголосивши про економічні санкції, а не про військову відповідь, у певний спосіб заздалегідь обмежив свої дії. Це значно полегшує російську військову операцію... Європейські країни безпорадно спостерігають за початком нової війни в Україні. Сильна Європа вже б відправила війська на підтримку української армії. Але жодна європейська країна не зробить цього з різних причин, у тому числі – щоб не псувати взаємини з Росією... Цілком імовірно, що в короткостроковій перспективі переможуть російські війська. Але в довгостроковій – Москва програє. Вона програє тому, що російські війська зможуть втриматися в Україні не більше кількох років, адже американці та їхні союзники введуть проти Росії санкції, які підірвуть її зсередини, і, нарешті, тому що Володимир Путін не буде жити вічно».

Французький тижневик L'Express обігрує спадщину відомого російського класика Льва Толстого, що у принципі на тлі загострення з Росією стало популярним прийомом західних журналістів: «Війна чи мир? На відміну від свого славетного предка – відомого гуманіста, Пьотр Толстой – заступник голови російського парламенту – швидше зупинить свій вибір на першій пропозиції. «Росія мусить відновити кордони Російської імперії», – проголосив він 13 січня. Толстой не єдиний, хто в Москві виголошує подібні плани. «Перед дуеллю етикет вимагає, щоб супротивникам перед двобоєм пропонували помиритися, – написала в цей же день близька Кремлю керівниця телеканалу RT Маргарита Симоньян. – Ми – в цій ситуації»... Важко передбачити наступні рішення Путіна. Російський президент – майстер у мистецтві подвійної гри».

Видання наводить цитату колишнього посла Франції в ООН Жерара Арно з характеристикою Путіна: «Він має в собі щось авантюрне. Один з російських генералів розповідав у інтерв”ю, що читав колись його особисту справу в КДБ. Там зазначалось, що він «забагато ризикує». Спостереження підтвердилося в Грузії, в Україні, в Сирії та в інших місцях. Путін — не шахіст, він – гравець у покер». Часопис також цитує Ендрю Вайса, віце-президента Фонду Карнегі: «Путін бачить, що у Байдена – інші пріоритети, і що Європа – у розбраті. Він може зробити висновок, що момент настав. За суттю, Москва сприймає Україну як загрозу, з якою краще впоратися зараз, ніж мати справу пізніше, коли українська армія стане потужнішою». L'Express зазначає, що «путінологи» зійшлися на думці: про окупацію території не йдеться. «Наслідки були б жахливими, і не зрозуміло, якої користі чекала б Росія від партизанської війни з боку вороже налаштованого населення... У Росії появу двох «республік» на Донбасі вважають не перемогою Кремля, а радше катастрофічною невдачею – на відміну анексії Криму, що сприймається як «втішний приз». Колишня братська країна, Україна стала ворожою державою, національна ідентичність якої загартувалася в «антиросійськості». Чи зможе Путін повернути процес у зворотньому напрямку?» – задається питанням автор матеріалу і далі знову цитує Ендрю Вайса з невтішним прогнозом: «Чому б ні. У нього (Путіна – Ред.) залишилося небагато часу. Тим більше, якщо ніхто не встане на його шляху».

Французька щоденна газета Le Figaro публікує колонку українського міністра закордонних справ Дмитра Кулеби: «Я вважаю, що найкращий для Росії спосіб довести, що вона не має наміру знову застосувати силу проти України – це продовжити дискусію у тих форматах, які вже існують. Нові маневри Росії також стануть тестом для французької стратегії «вимогливого діалогу» з Москвою. Ніколи не існувало жодної реальної причини для Росії, щоб збирати понад 100 тисяч військових на кордоні з Україною, підігріваючи свою войовничу риторику. Україна ніколи не планувала і не планує вести військовий наступ на Донбасі».

Нарешті телеканал France 24 у матеріалі звертає увагу на кіберзагрозу Україні. Там спочатку цитують повідомлення Microsoft від 15 січня з інформацією про виявлене в Україні шкідливе ПЗ: «Десятки державних установ, неурядових організацій та медіагруп в Україні були заражені зловмисним програмним забезпеченням, яке вдавало, що вимагає сплати викупу для повернення контролю над ураженими комп’ютерними серверами. Але потерпілим не пропонували можливості сплатити зазначений викуп. Насправді вірус був запрограмований на знищення даних... Україна звинуватила у нападі Росію».

«Усі докази вказують на те, що за кібератакою (від якої ми страждаємо – Ред.) стоїть Москва», – наводять автори позицію Міністерства цифрової трансформації України.

Далі телеканал нагадує, що нинішня операція проти України далеко не перша: «Атаки останніх днів мають чіткий присмак дежавю... як для українців, так і для експертів з комп’ютерної безпеки. «Кібератаки на українські інституції за аналогічним методом роботи вже мали місце в 2015 та 2017 роках», – нагадує сайт Wired. У 2017 році з’ясувалося, що один із найбільш руйнівних програм-шантажистів, які коли-небудь існували, – NotPetya, що заразив сотні тисяч комп’ютерів у всьому світі, – насправді був спецоперацією, спрямованою насамперед проти України. Тоді російські хакери також «намагалися приховати кібероперацію проти українських інтересів під виглядом атаки програмного забезпечення», нагадує Жером Біллуа, експерт з кібербезпеки з консалтингової фірми Wavestone. На думку цього експерта, подвійна атака в Україні, – спочатку злам сайтів, потім – запуск вірусу, що знищує дані, – також є класичним прийомом кіберзлочинців.

«Ідея полягає в тому, щоб спершу здійснити невелику атаку, що зобов’язує компетентні органи зацікавитися нею, відтак – відвернути їхню увагу від наступної, більш амбітної операції», – деталізує він.

Французький експерт вказує, що питання авторства є надзвичайно важливим, оскільки «в усіх посібниках з сучасної війни йдеться про кібератаки для руйнування країни перед військовим втручанням». Знову ж таки, саме Росія вперше застосувала цю технологію у 2008 році, під час війни проти Грузії. Звідси побоювання щодо повторення подібного сценарію в Україні, додають автори матеріалу на France 24.