diversey_ua: За дорученням Джона Дем'янюка, ця заява

За дорученням Джона Дем'янюка, ця заява була
зачитана німецькою мовою його адвокатом, доктором Ульріхом Бушем,
під час публічного судового засідання в Мюнхені 13 квітня 2010
року.
Я вдячний усім людям, які допомагають мені в безнадійному становищі
дуже хворого – як у в'язниці, так і в залі суду. Тому я особливо
дякую медичному персоналу, який полегшує мої болі і допомагає мені
пережити це випробування, яке є для мене катуванням.
1. Німеччина винна в тому, що через її війну на знищення проти
Радянського Союзу я втратив свій дім і свою батьківщину.
2. Німеччина винна в тому, що через неї я став
військовополоненим.
3. Німеччина винна у створенні таборів для військовополонених, де
через цілеспрямоване обмеження харчування я та мільйони інших
полонених червоноармійців були засуджені до голодної смерті, і
тільки з Божою допомогою я вижив.
4. Німеччина винна в тому, що змусила мене стати рабом німців у
таборі для військовополонених.
5. Німеччина винна в розв'язуванні війни, в якій 11 мільйонів моїх
земляків-українців були вбиті німцями і ще більше мільйонів – у
тому числі моя кохана дружина Віра – були вивезені в Німеччину для
примусової праці і рабства.
6. Німеччина винна, що примусила тисячі й сотні тисяч моїх
співвітчизників без їхньої згоди стати співучасниками німців у
диких планах геноциду євреїв, ромів, циган, слов'ян, українців,
поляків і росіян. Вона зробила це, погрожуючи смертю тим сотням і
тисячам, хто не хотів брати в цьому участь і хто був убитий за це
німцями. Ба більше, сотні тисяч людей були депортовані і страчені
Сталіним або мучилися десятиліттями у сибірському ГУЛАЗі і
працювали як раби для комуністів.
7. Німеччина винна в тому, що змусила мене до жалюгідного існування
у таборі переміщених осіб ще роки після війни.
8. Німеччина винна в моїй примусовій депортації до Німеччини на
схилі життя у 90 років. І це після 30 років судового переслідування
в Ізраїлі, США і Польщі – а також після 10 років ув'язнення, 5 із
яких я провів у камері смертників в Ізраїлі.
9. Я звинувачую Німеччину в тому, що вона висунула проти мене
фальшиві звинувачення у співучасті в убивстві, і ці звинувачення
були подані наприкінці мого життя і сил – в порушення закону про
позови до осіб, старших 65 років, і в порушення Європейської
конвенції про права людини.
10. Я звинувачую Німеччину в тому, що вона змусила мене животіти
більше 9 місяців у тюрмі Штадельгайм – ув'язненого, хоч і не
визнаного винним.
11. Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив мою другу
батьківщину – США – без шансу на повернення.
12. Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив сенс свого
життя, свою родину, своє щастя та будь-яку надію на майбутнє.
Щохвилини, щогодини, щодня і щомісяця я почуваюся як
військовополонений у Німеччині. Я відчуваю цей процес як
продовження моїх страшних спогадів про німців, як продовження
невимовної неправди, заподіяної мені німцями. Я знову стаю невинною
жертвою німців. Мені здається надзвичайно несправедливим, що
Німеччина за допомогою цього суду перетворює мене з
військовополоненого на військового злочинця. Нестерпною є
зарозумілість Німеччини, яка використовує мене, щоб відвернути
увагу від військових злочинів, учинених німцями, щоб ці злочини
було забуто і щоб неправдиво проголосити – мовляв, справжніми
злочинцями у злочинах наці були я, українці та інші європейські
сусіди нацистської Німеччини.
Я вважаю, що цей суд, який провадиться винятково наді мною,
іноземцем у таборі Травники у порушення принципів однакового
поводження з німцями-членами СС та безліччю інших німців у
Травниках, не має нічого спільного з принципами справедливості і
права.
Мені вже доводилося захищати себе в Ізраїлі – від обвинувачень
мюнхенського прокурора. В Ізраїлі мене звинувачували в причетності
до нацистських злочинів у таборі Собібор. Верховний суд Ізраїлю
визнав, що звинувачення ізраїльських прокурорів не доведені – при
винесенні цього вироку враховувалося, що я був заарештований
більше, ніж 7,5 років. З них п'ять років я провів у камері
смертників.
Я відчуваю несумісним із справедливістю і людяністю, що більше 35
років я був змушений захищати себе як постійно переслідуваний
Управлінням спеціальних розслідувань Міністерства юстиції США і
Всесвітнім єврейським конгресом та Центром Симона Візенталя.
Тепер в кінці свого життя і сил, проводиться 30-ий чи 40-ий судовий
розгляд тієї ж справи – і в мене немає сил боротися. Я безпомічний
проти цієї судової війни, яку тепер в Управління спеціальних
розслідувань США перехопила Німеччина.
Моя кохана дружина, Віра Дем'янюк, з якою я прожив у шлюбі 50
років, теж страждала в Німеччині. Саме німці позбавили мою дружину
її юності, забравши силоміць у Німеччину для багаторічної
примусової праці.
Страждання, яких ми зазнали через німецьку війну на винищення
слов'ян, важко описати словами. Чому Німеччина знову і знову
вирішує мучити мене і мою родину – є для мене незбагненним.
знайшов на
infoporn.org.ua