2022

arina-lug — 03.01.2023 Всі пишуть підсумки року. А я не знаю, що підсумовувати. Бо з 24 лютого все знову пішло під три чорти.
Мені нема чого жалітися. Я в безпеці, на відміну від 2014 року, мене не було в Україні, як почалася ескалація війни. Але я наче перекоти-поле. Дім є, та він далеко. Знов.
Тепер українська мова по-справжньому стала моєю рідною мовою. Вже ніхто не запитує в мене, коли я кажу, що я з України: аааа, раша? Тепер про дивовижну історію, культуру та незламну націю знає весь світ. Та якою ціною?
Зруйновані міста, зґвалтовані люди, стільки смертей. Стільки скалічених доль. Діти, які цього ніколи не забудуть. Геть усі, які на все життя запам‘ятали, що сусід - потвора. І те, що колись вважалося пережитком минулого (про москалів та частини дерев), знову стало актуальне. Своїм дітям та дітям дітей розповідатимуть, що росія - країна-вбивця, і люди в ній - виродки.
Окрім розтрощених та понівечених будівель, зруйнувалися дружні та родинні відносини. Люди пішли з мого життя, а я з їхнього. Я так і не змогла зрозуміти, чому вбивство українців мені на користь. Люди так і не зрозуміли, що треба вимикати телевізор і починати дивитися у вікно.
Кажуть, як зустрінеш новий рік, так він в тебе й пройде. Цього разу він буде в літаку. Нічого нового. Це буде мій 59й переліт. І зовсім не сумніваюся, що наступний рік пройде весь в дорозі. Лишень сподіваюсь, що серед усіх шляхів, я таки знайду шлях додому.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив