17.05.2015
vivagor — 17.05.2015 Минули травневі святі, городи посаджені, хвости підтягнуті і наші знову задіяні на роботах з облаштування другої лінії оборони перед Артемівськом. За розмитим з точки зору ідентифікації займенником «наші» ховаються справжні патріоти: як свого міста, так і країни загалом. Це члени демократичних політичних партій, громадських організацій, волонтери, пенсіонери, селяни і робітники, безробітні і вояки. Пересічні українці, які нічим не відрізняються від перехожих типового міста...Сьогодні їхні дії приїдуть фільмувати швейцарські телевізійники. На жаль, мій стан здоров’я ще не дозволяє приймати участі у спільній праці: від ліків вже тошнить, але слабкість і кров у сечі не припиняються. Сьогодні аж злякався – мабуть кіста спорожніла... Дарма я піддався на вмовляння керівництва і поїхав у відрядження до Берестового під час лікування... Імунітет, що дав збій стає легкою здобиччю хвороб: знову підкралася застуда і тепер до прикордонного стану з нирками додалися нежить з головним болем. Звісно, можна було їхати з метою моральної підтримки, але совість не дозволяє працювати язиком у царині фізичних зусиль, а крім того – займати чуже місце у транспорті, та ще й кашу їсти. А каша буде справжня, така, як її бачить наша армія: зварена у польових умовах, на багатті, з тушонкою...
З самого ранку, одразу після кави зварив зелений борщ. Щоправда, з консервованого щавелю, але все ж вітаміни. Давно не варив, тож куховарив із задоволенням. Втім, їсти не тяне зовсім – організм у стані стресу.
Спілкуюся в інеті з черговою білявкою. Не помітив, як захопився і завернув щось надто розумне, у результаті чого отримав типову жіночу ревність до переваги.
- По-моєму, ти сєбє льстіш
- А мені здається, у тебе пропущена кома після першого слова, крапка після останнього і відсутній м’який знак у дієслові.
Подальші вишукування на тему: «самий розумний» припинилися в односторонньому порядку.
|
</> |