Звичка

ХБ це звичка. От ніби цікаво, ніби тягне, але це як з сигаретами - нема і не куриш. Пробуєш, пробуєш - не паше, ну і фіг з ним. І відвикаєш.
Лінь і зимовий дощ за вікном приковують до ліжка наскільки сильно, що навіть не переймаєшся тим, що ще не складені речі, на іспит нуляча, а тре здати, зібратись і поїхати.В
Ще ніколи Київ не зустрічав такою невідомістю. Перше - трабли з житлом. Решта - болить, бо своє.
Маланка під дощем виглядає так...невесело.
Хочеться тепла і туфельок. Я *внєзапно* закохалась у туфлі. Бо вони такі...ох і ах....
Відволікаєшся, бо треба далі. Переживаєш і відволікаєшся.
У мене за 4 дні бакалаврат у КНТЕУ. А завтра - останній іспит у ЧНУ. І чим спокійніше ти до цього ставишся, тим воно простіше проходить. Розумієш, що коли нервувала на першому курсі, то результат був такий самий, як при пофігістичному ставленні на курсі п"ятому. Тільки от до розуміння цього не одна тисяча нервових клітин була пропита.
Настрій для беземоційних фото.