Я люблю людей!

Одного разу в Карпатах позичила дєвучці свій дощовичок -
новенький, вперше в гори взятий, подаруночок ще й до всього. Бо
дєвучка свого не мала (хоч всім нагадували - дощовик обов'язково
візьміть), а дощ фест був. Ну і та дєвучка наступного ранку
повертає мені дощовик весь в дзюрах - як решето (хочете - покажу).
Бо вона, бачте, в ньому біля ватри грілася. Повертає і ше так мило
посміхається. Ледве стрималась, щоб її не нагодувати тим дощовиком.
Але що найгірше - вона фліртувала в моєму дощовику з хлопами, і
хлопи велися на мій дощовик! І тепер при кожному складанні речей,
коли бачу той дощовик, мені від злості голову
зносить сльози на очі навертаються. І як після
цього не бути секситом?
А ше одного разу на якійсь похідній масовці позичила ніж на камбуз (бо всі ж свої), а на ранок збиратись - ніж як у воду, тіки чохол-ножни залишились. Ножичок - подаруночок від тата, ручна робота, полювання і бла-бла-бла. Тю, як же я люблю людей! Хоча я також не ліпше - якось пропалила дорогий намет і ше купу шкоди наробила.
Усьо. Я люблю людей!
|
</> |