Тупість не знає кордонів

lesik303 — 22.11.2010 Так трапилось, що мені довелось відвідати Варшаву у День незалежності Польщі. У цей день польські радикальні націоналісти та неонацисти намагаються провести "Марш незалежності". Відповідно ліві та ультраліві (а в цьому році і більш поміркована публіка) влаштовують блокаду. Зрозуміло, що я вирішив взяти участь у блокуванні. В цілому воно було досить вдалим, як на мене. Було біля 3000 людей (порівняно з 600 в минулому році), дуже багато молоді, людей старшого віку, які не цікавляться політикою, але вважають, що фашисти не мають маршувати центром Варшави. Наці були вимушені іти якось в обхід. Ну і ще багато чого цікавого було, про що не можна писати)

Так от потім на просторах інтернету я побачив фотку, де у марші польських наці майорів жовто-синій та біло-червоно-білий прапори. Зпочатку я подумав, що це наші товарищі замутили провокацію, але потім виявилося, що це справді якийсь студєнтік з України, який навчається у варшавському Універі і його друзя-білоруси туди приперлися з національними прапорами. Мовляв вони теж націоналісти, проти всяких деградацій і взагалі, хвашисти всєх стран, соїдєняйтєсь. Ось запис в його уютному бложику.

Я звісно розумію, що любити Родіну значно легше на відстані. Але наведу невеличку довідку. День незалежності Польщі святкується на честь подій 1918 року. Тоді в результаті капітуляції Німеччини і розпаду Австро-Угорщини була утворена Республіка Польща. До її складу входили Галичина, Волинь, частина Полісся та інші українські області, а також значна частина Білорусі та Литви. Ось карта. Одразу ж почався збройний конфлікт з ЗУНР, який призвів до анексії останньої. Буржуазно-націоналістична польська влада продовжувала національну політику своїх попередників стосовно українців. Була розгорнута широка кампанія з полонізації та насильницької депортації українців. Моя родина відчула це не власному досвіді. Також учасники ультраправого "маршу незалежності" вшановують пам"ять Романа Дмовського, діяча польського націоналістичного руху. Вікіпедія каже, що з розвитком робітничого руху на початку 20-го ст. він все більше схилявся до відверто буржуазних позицій, був захистником царизму, виступав за примусову полонізацію українців. В цілому таке собі свято нездійсненого польського імперіалізму. На сьогодні Польща є переферією у ЄС, тож можновладцям залишається годувати народ казками про "минулу велич" та "нездійснену національну ідею".

На сьогодні українці є другою по величині єтнічною групою серед нелегальних імігрантів у Польщі, стосовно легальних - треба подивитися. Не так давно ми підтримали прохання наших співвітчизніків-заробітчан про аболіцію, адже вважаємо, що жодна людина не є нелегально. На блокаді я зустрічав немало молодих людей з України та Білорусі і це не дивно. На марші неонаці використовувалася антимігрантська риторика.

А от цей собі український націоналіст в екзилі вважає прийнятним підтримувати реконструкцію імперіалістичних прагнень польської буржуазії та її відверту зневагу до всього українського. Якби я був націоналістом, то назвав би його зрадником нації. Думаю наступного разу їх треба туди притарабанити ще й прапори Російської імерії та Радянського союзу. Постмодерновий мікс ультраправих течій - це справді смішно.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив