слайди з пам.яті...

mi_otro_sol — 26.06.2010 Одного разу, мені було 8 років.
Тоді стався один з перших дуже особливих моментів.
Батькам на той час виповнилось заледве 30 і я ніколи в житті не бачила красивіших людей ніж вони були тоді.

Періодично в нас вдома влаштовувались слайдові сеанси - білими простирадлами завішувались стіни і ми всю ніч дивились слайди через старий діапроектор.
Сотні картинок на білому фоні. – студентські вечірки – друзі - мама й тато цілуються – їх навчання, сесія – поїздки в Карпати - Урал – Кавказ – гори , ріки – дуже багато гір – весілля - ми маленькі – коляски – підручники - сесія – бабуся, посміхається – дідусь, живий – їх перша квартира…..

Ці нічні сеанси – (маленький ритуал доступний лише нам чотирьом)
- можливість глянути на них інакше, торкнутись тої частини їхнього життя – коли тебе не було , чи ти був, але ще сам того не розумів –
Бачити їх ностальгічні посмішки, загадкові – та дуже відмінні від звичних…
І слухати вкотре історії їх юності –
та й просто не спати з кимось всю ніч – тоді ще сильніше усвідомлюючи, які близькі тобі ці люди.

Діапроектор зламався коли мені було 14.
Разом з ним ніби зламались всі спогади – їх нашвидкуруч зібрали і викинули в смітник.
Батьки здається перестали чекати один від одного того продовження чудового минуло.
Життя зменшило кількість посмішок та наповнилось новими речами і клопотами.

Десь так в моїй свідомості логічно закінчується дитинство…..

***

Рівно за 20 днів мені виповнюється 20 років…
Моїм батькам, хоч не так далеко – але вже за 40…

І я здається знаю, що хочу подарувати їм на річницю весілля. =)

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив