«синдром хронічного тазового болю» (СХТБ)

dok_zlo — 01.02.2021 если что Гугл переводчик тут, раньше переводил сам, но был захейтен. ладно, пусть так...





Хронічний тазовий біль - досить часта причина звернення чоловіків до лікаря, не зважаючи на те, що чоловіки за медичною допомогою звертають статистично рідше, особливо, коли питання стосується "чоловічих" проблем.

Нерідко при скаргах на тазовий біль не вдається знайти причину, а симптоматичне лікування не є ефективним. Для того, щоб краще орієнтуватись у проблемі тазового болю у чоловіків, радимо ознайомитись з наступним дописом, а саме першо частино, яка стосується визначення причини та діагностичного спектру при цій проблемі.

Термін «синдром хронічного тазового болю» (СХТБ) використовується для позначення хронічного тазового болю невідомої етіології у чоловіків. Цей біль пов’язаний із симптомами подразнення при спорожненні та / або болями в паху, геніталіях або промежині при відсутності піурії та бактеріурії (при мікроскопії сечі відсутні лейкоцити та бактерії), однак може виявлятися надлишок лейкоцитів чи бактерії у мазку за Грамом чи при посіві секрету передміхурової залози.

СХТБ також називають простатодинією, проте даний термін сьогодні не використовується у повсякденній практиці, оскільки несе в собі негативний історичний контекст, коли увесь спектр психосоматичних симптомів неодмінно пов’язували із проблемами з передміхуровою залозою. Сучасні дослідження доводять наявність позапростатичних причин тазового болю, зокрема нейропатій та інших системних патологій.



Національний інститут охорони здоров’я описує чотири типи простатиту, зокрема:

• • Тип I – Гострий бактеріальний простатит


• • Тип II – Хронічний бактеріальний простатит


• • Тип III – Хронічний небактеріальний простатит (наприклад, СХТБ класифікований як тип IIIa (запальний СХТБ) та тип IIIb (незапальний СХТБ)


• • Тип IV – Безсимптомний запальний простатит

В даний час вивчають різницю між пацієнтами із надлишком лейкоцитів у виділеннях передміхурової залози (хронічний небактеріальний простатит, клас IIIa) та пацієнтами з нормальними виділеннями з передміхурової залози (простатодинія, клас IIIb). Проте клінічна цінність даної різниці не випробувана. Єдиним параметром є кількість лейкоцитів, виявлених у мазку секрету передміхурової залози, проте це число може сильно коливатися в межах одного зразка і надто від зразка до зразка, відібраного у того ж пацієнта.

Крім того, значна кількість лейкоцитів була виявлена також у секретах передміхурової залози у безсимптомних пацієнтів без ознак патології малого тазу. В даний час різниця між класами IIIa та IIIb СХТБ, не має суттєвих відмінностей ні щодо етіології, ні щодо способів лікування.

Лікування СХТБ невідоме. Проте існує багато ліків та інших форм лікування, що можуть полегшити симптоми СХТБ та краще переносити захворювання. З часом стан може полегшуватися або стабілізуватися. Група експертів з простатиту Великобританії опублікувала гайдлайн, що містить рекомендації по лікуванню СХТБ.


Етіологія
Синдром хронічного тазового болю (СХТБ) у чоловіків є не зовсім синдромом, оскільки не є постійною сукупністю симптомів та даних об’єктивного дослідження, що вказують на єдину відому етіологію. Швидше за все СХТБ є синдромом, що об’єднує групу гетерогенних захворювань у чоловіків, що відповідає таким трьом критеріям:

• • У пацієнтів спостерігаються різноманітні давні симптоми, значна кількість яких стосується анатомічних структур, розташованих навколо передміхурової залози (нижче пупка і вище середини стегна)


• • Немає жодного об’єктивного пояснення симптомам


• • Лікарі не можуть запропонувати задовільного лікування, навіть симптоматичного

Хоча причини СХТБ залишаються невідомими, симптоми захворювання, ймовірно, виникають внаслідок взаємодії між психологічними факторами та дисфункцією імунної, неврологічної та ендокринної систем.
Кількість лейкоцитів, виявлених у секреті простати при мікроскопічному дослідженні, довгий час вважалася характерною ознакою цього захворювання, проте цей показник не корелює зі ступенем болю або з іншими симптомами, що спостерігаються у пацієнтів із СХТБ. Гістологічні ознаки запалення були виявлені лише у третини всіх пацієнтів з діагнозом СХТБ, яким була проведена біопсія передміхурової залози, що також передбачає позапростатичну етіологію СХТБ. Це вказувало на те, що, можливо, СХТБ безпосередньо не пов’язаний з простатою або із запаленням у ній, принаймні в деяких випадках.
Цитокіни, які продукуються лейкоцитами та деякими іншими клітинами, можуть зіграти свою роль. Певні цитокіни стимулюють запальну реакцію, інші пригнічують запалення. Більше того, один і той же цитокін може мати як збудливий, так і пригнічуючий вплив на різні ділянки за різних умов.
Серед цитокінів виділяють фактори некрозу тканин, інтерлейкіни, інтерферони та фактори, що активують нейтрофіли епітелію, та інші. Кожен із цих термінів позначає окреме сімейство тісно пов'язаних молекул. Дисбаланс у цій складній мережі цитокінів (тобто прозапальних цитокінів та ендогенних інгібіторів цитокінів) пов’язаний із розвитком запалення в тазу у пацієнтів із СХТБ.
Генетична схильність до СХТБ є наслідком відмінностей у послідовностях ДНК на хромосомних ділянках, які регулюють продукцію та дію цих різних цитокінів.
Вважається, що певну роль відіграють також аутоімунні процеси. Імунітет є здатністю організму протидіяти чужорідним агентам, зокрема бактеріям чи токсинам. Проте іноді ця здатність може призвести до відторгнення власних здорових тканин організму. При СХТБ організм може намагатися відторгнути власну простату.
Доведено, що тестостерон захищає простату від запалення. Можливо, низький рівень тестостерону (або збій механізму, за допомогою якого тестостерон інгібує запалення передміхурової залози), може впливати на розвиток СХТБ.
Порушення функціонування нервової системи локально та/або на рівні центральної нервової системи (ЦНС) також може зіграти певну роль у розвитку СХТБ. Наприклад, речовина, відома як фактор росту нервів (NGF), може спричинити збільшення кількості та чутливості тазових нервів, що передають біль. Збільшення NGF корелювало з розвитком симптомів СХТБ.
Психологічний стрес і депресію давно пов’язують із спалахами СХТБ. Це спостереження призвело до того, що деякі дослідники помилково дійшли висновку, що СХТБ - це "все у твоїй голові" або що психологічний стрес призводить до зниження порогу больової чутливості. Однак наразі дані свідчать про те, що психологічний стрес і депресія можуть значно впливати на місцеву продукцію цитокінів (наприклад, інтерлейкіну-10, інтерлейкіну-6) у малому тазу, тим самим безпосередньо посилюючи запалення при СХТБ.
Деякі випадки небактеріального простатиту насправді можуть викликатись бактеріями. Дані свідчать про те, що грампозитивні бактерії, які традиційно вважаються нормальною флорою в культурах передміхурової залози, можуть бути патогенними у чоловіків із СХТБ. У здорових чоловіків дана флора залишається умовно-патогенною завдяки нормальним захисним механізмам. Однак ці захисні механізми можуть бути дефектними у чоловіків із СХТБ. Ця теорія допомагає пояснити, чому тривалі курси антибіотиків іноді надають симптоматичне полегшення при СХТБ, незважаючи на відсутність бактерій, які традиційно вважаються патогенними.

Вибагливі мікроорганізми при СХТБ
Серед вибагливих бактерій (тобто бактерій, які неможливо виділити на стандартних культуральних середовищах), які можуть бути чинниками СХТБ, є такі:

• • Chlamydia trachomatis


• • Генітальні мікоплазми (наприклад, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma hominis, M. genitalium)


• • Neisseria gonorrhoeae


• • Анаенробні бактерії


• • Грам-позитивні бактерії


• Також залученими в процес можуть бути:


• • Найпростіші (наприклад, Trichomonas vaginalis)


• • Урогенітальні віруси (наприклад, вірус простого герпесу тип 1 та 2, цитомегаловірус, вірус папіломи людини-16)


• • Грибки

Бактеріологічний прорив у розумінні СХТБ
Висновки дослідників з Австралії та Каліфорнії свідчать про те, що стійка мікробна інфекція Propionibacterium acnes, яку важко виявити і яку важко елімінувати в організмі господаря, може діяти як етіологічний чинник для ХП та подальшого розвитку раку простати. Ці дослідники виявили, що Р. acne неможливо ідентифікувати за допомогою рутинної гістології, фарбування за Грамом або методів рутинної бактеріології; його присутність можна було виявити лише за допомогою складної технології генетичного секвенування та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Ці попередні висновки свідчать про те, що хронічний небактеріальний простатит може в певних випадках насправді бути наслідком латентної хронічної бактеріальної інфекції. Стійкість цієї тліючої інфекції може призвести до розвитку раку простати.
Підтвердження цих висновків поряд із визначенням ефективних методів ерадикації цих бактерій, може в деяких випадках призвести до лікування та профілактики ХП та раку простати.
E. coli - часта причина гострого бактеріального простатиту. Однак ці бактерії не висіваються у пацієнтів із хронічним небактеріальним простатитом. Деякі штами цих бактерій могли розробити маскувальний захист, який дозволяє їм приховувати свою активність і протистояти антибіотикотерапії.
Лабораторні дослідження дозволяють припустити, що специфічні штами кишкової палички є уропатогенними (тобто уропатогенні E. coli (УПЕС)). УПЕС мають здатність проникати в клітини простати. У клітинах вони викликають генетично пов’язану реакцію, яка підтримує біль за допомогою імунологічних та / або неврологічних механізмів навіть після знищення бактерій. Це може пояснити, чому антибіотики можуть бути ефективними для лікування первинного нападу гострого простатиту, але при цьому неефективні для полегшення наступних нападів. Лише певні штами Е. coli здатні вторгнутись у клітину простати; деякі чоловіки мають більший ризик, ніж інші.
Біоплівки розвиваються, коли велика кількість бактерій вбудовується в мікроскопічний шар слизу, який називається екзополісахаридною матрицею. Закріпившись у цьому шарі біоплівки, бактерії можуть протистояти антибактеріальній обробці, природним захисним силам організму та не піддаватися виявленню за допомогою звичайних методів культивування.
Утворюючи ці біоплівки в передміхуровій залозі, E. coli та пов’язані з нею бактеріальні збудники можуть спричинити хронічний простатит, стійкий до лікування. У деяких випадках вони також можуть бути причиною хронічного небактеріального простатиту. Тривалі (6 тижнів) курси ефективних антибіотиків (наприклад, хінолону), що застосовуються для лікування першого нападу гострого простатиту, можуть перешкодити утворенню біоплівки. Раннє лікування першого випадку простатиту за допомогою цього методу може допомогти запобігти переходу запалення в хронічну фазу бактеріального чи небактеріального простатиту.

Нейропатії та СХТБ
Результати спастичної гіперактивності при відеоуродинамічних дослідженнях, за відсутності основної причини нейропатії, свідчать про наявність або латентної нервової етіології, або набутого функціонального розладу спорожнення.
Ще однією причиною ХП/СХТБ може бути міофасціальний больовий синдром. Навіть в умовах клінічного запалення рефлекторний спазм у мускулатурі тазового дна може бути вторинним, але клінічно значущим джерелом значної частини симптоматики.


Імунологія та СХТБ
Роль аутоімунного процесу у розвитку хронічного простатиту добре встановлена на різних моделях у мишей. На жаль, клінічну кореляцію у людей ще не проведено.
Показано, що стромальні клітини в тканині доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЖ) здатні діяти як антигенпрезентаційні клітини та активувати CD4 (+) лімфоцити, а також виробляти інтерлейкіни.
Декілька нещодавніх досліджень демонструють, що чоловіки з ХП / СРПС мають докази наявності "синдрому підвищеної чутливості тазу". За допомогою шкали оцінки показників фіброміалгії чоловіки з ХП/СХТБ мають нижчий поріг больової чутливості не лише в ділянці тазу, а й в цьому тілі. Що не спричиняло б ХП/СХТБ, це призводить до серйозної та важкої для лікування гіперчутливості всієї центральної нервової системи. Знижена толерантність до болю є характерною незалежно від того, чи мав пацієнт з ХП/СХТБ гострий простатит.


Скарги та анамнез
Симптоми схожі на ті, які мають люди з хронічним бактеріальним та небактеріальним простатитом. Типовий пацієнт - це чоловік молодого та середнього віку з різними хронічними симптомами подразнення чи обструкції при сечовипусканні, що супроводжується помірним чи сильним болем в ділянці тазу, попереку, промежини та/або геніталій.
Еректильна дисфункція - це симптом, який найчастіше змушує багатьох чоловіків звернутися за медичною допомогою; однак пацієнт часто чекає до кінця бесіди, щоб згадати про проблему, або він може взагалі уникати згадування про неї, якщо тільки лікар спеціально не запитує.
Огляд
Жодна із знахідок при СХТБ не є патогномонічною. При огляді геніталій зазвичай не виявляє відхилень. Цифрове ректальне дослідження може виявити щільний анальний сфінктер. Коли спостерігається гіпертонус анального сфінктера, слід виключити спастичну нейропатію. Гіпертонус може також свідчити про спазм мускулатури тазового дна, яка може піддаватися зворотному лікуванню.
Передміхурова залоза та прилеглі тканини можуть бути помірно або сильно болючими, а сама залоза може бути щільною. Однак наявність невеликої, відносно щільної залози не виключає можливості СХТБ III типу. Надмірна болючість при легкій пальпації простати повинна викликати підозру на гострий бактеріальний простатит або навіть абсцес передміхурової залози.
Метою огляду є виключення інших діагнозів, зокрема раку простати, хронічного уретриту/баланіту та гранулематозного простатиту.



Діагностика
Оскільки діагноз є виключенням, теоретично цей діагноз не може бути встановлений, поки всі альтернативні діагнози остаточно не виключеним. Однак час, терпіння (лікаря та пацієнта), обмеженість медичних ресурсів та/або обмежені фінансові ресурси пацієнта не дають можливості виключити усі діагнози.


При диференційній діагностиці СХТБ необхідно виключити:

• • Синдром подразненого кишечника


• • Небактеріальний простатит


• • Гострий бактеріальний простатит


• • Рак простати


• • Туберкульоз урогенітальної системи


• • Рак уретри


• • Дивертикул уретри


• • Уретрит


• • Туберкульозний простатит


• • Інфекції, що передаються статевим шляхом


• • Вроджені чи набуті аномалії уретри


• • Кісту простати


• • Абсцес простати


• • Везикуліт


• • Міофасціальний больовий синдром


• • Реактивний артрит


• • Дисфункцію тазових суглобів


• • Кокцидинію


• • Хронічний уретрит


• • Інтерстиційний цистит


• • Рак in situ сечового міхура

СХТБ та інтерстиційний цистит
Різниця між простатодинією та інтерстиційним циститом є особливо складною, оскільки обидва стани є діагнозом виключення. Жоден діагностичний тест не може бути використаний для остаточного встановлення або виключення діагнозу простатодинії чи інтерстиціального циститу.
Якщо планується цистоскопія, необхідно проводити це дослідження під наркозом та біопсію з гідродистенцією сечового міхура для пошуку орієнтовних ознак. Однак патогномонічна виразка Ханнера при інтерстиціальному циститі зустрічається настільки ж рідко, як і класична.
На з'їзді Американської урологічної асоціації 2001 року не менше трьох доповідей спростували користь тесту на чутливість до калію.
Найчастіше єдиним симптомом у пацієнтів був лише легкий дискомфорт у надлобковій ділянці. Однак їх симптоми швидко погіршувались; менше ніж за 3 роки вони відзначали надлобковий біль, сильну дизурію та виснажливу частоту сечовипускання вдень та вночі. Сексуальна дисфункція була проблемою для 60% цих чоловіків, причому болюча еякуляція була надто вираженою. Біль у попереку, біль в промежині та біль у яєчках спостерігався у 50% цих пацієнтів. Симптоми були настільки сильними, що у двох із цих пацієнтів у крайньому випадку проводили тотальну цистектомію.
Момент, коли лікар емпірично рекомендує для конкретного пацієнта з СХТБ пробне лікування, що використовується при інтерстиційному циститі, визначає сам лікар. Наприклад, такі препарати як пентозансульфат та інтравезикальні інстиляції диметилсульфоксиду (ДМСО) мали успіх у відібраних пацієнтів з простатодинією.


СХТБ та хронічний уретрит
Диференційна діагностика між хронічним уретритом та ХП/СХТБ може виявитися проблематичною (дослідження Крігера та Райлі). Із семи симптомів, оцінених в Індексі симптомів хронічного простатиту NIH, три симптоми є в обох групах: біль у статевому члені, частота сечовипускання та дизурія. Решта чотири симптоми характерні лише для ХП/СХТБ: біль у промежині, біль у яєчках, біль у надлобковій ділянці та біль при еякуляції. І навпаки, виділення з уретри є характерними для негонококового уретриту (НГУ). Лейкоцити в уретрі були виявлені у всіх пацієнтів з НГУ та у 50% хворих на ХП/СХТБ.


СХТБ та рак
Будь-яка підозра на рак повинна бути направлена до онколога. Рак передміхурової залози може також проявлятися симптомами, що передбачають простатодинію. Новоутворення в прямій кишці та шлунково-кишковому тракті та рідкісні пухлини інших органів малого тазу можуть проявлятися як симптоми подразнення передміхурової залози. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози та обструктивна уропатія можуть мати такі ж прояви. Всі ці можливі діагнози необхідно враховувати при діагностиці простатодинії.
Люди похилого віку, які вперше відчувають симптоми СХТБ, цілком зрозуміло, можуть бути стурбовані тим, що ці симптоми є ознакою раку сечового міхура або простати, але вони можуть неохоче відкрито озвучувати цю тривогу. Пацієнт повинен бути на 100% впевнений, що ця можливість була ретельно продумана та виключена.
Ігнорування цих можливостей у пацієнтів з СХТБ може з часом виявитись фатальною помилкою. Однак піддавати кожного пацієнта фізично та фінансово вичерпному переліку тестів та процедур також є недоречним. Вибір переліку діагностичних процедур – задача лікаря, що є проявом його вмінь та навичок.
Стандартним уявленням є те, що чоловіки з СХТБ не мають підвищеного ризику раку простати. Однак дослідження Case Western Reserve показало, що пацієнти, у яких при первинній біопсії простати не виявлено рак, проте виявлено ХП, мають вищий ризик розвитку раку в майбутньому, ніж ті, у яких не виявлено ні раку, ні ХП. Однак дослідники не рекомендували будь-яких змін у поточних рекомендаціях щодо проведення підтверджуючих досліджень. Тим часом пацієнти з СХТБ повинні суворо дотримуватися стандартних рекомендацій щодо скринінгу на рак простати.


Диференціювати потрібно з наступними патологіями: анальна тріщина, рак сечового міхура, ентеровезикальна фістула, анальна фістула, гонорея, геморой, безпліддя, небактеріальний та неінфекційний цистит


Дослідження
Оскільки синдром хронічного тазового болю є діагнозом виключення, слід переглянути записи пацієнта та провести ретельне фізикальне обстеження, щоб виключити ймовірність того, що ці симптоми пов’язані з іншою хворобою, що піддається лікуванню, та запевнити пацієнта, що будуть рекомендовані лише результативні в даному випадку діагностичні тести. Пацієнт не повинен виключати можливість того, що ці обстеження можуть виявити альтернативний діагноз, але він також повинен знати, що зайві тести проводитися не будуть.
Обов’язковим є виключення потенційно летальних хвороб (наприклад, рак передміхурової залози, обструктивна уропатія, піонефроз, рак сечового міхура, карцинома in situ сечового міхура) наскільки це можливо. Крім того, пам’ятайте, що наявність у пацієнтів документального підтвердження діагнозу простатодинія не виключає розвиток інших серйозніших захворювань у майбутньому.

Періодично під час загострень необхідно проводити певний скорочений перелік базових досліджень, зокрема:

• • Ретельне фізикальне обстеження з пальцевим ректальним дослідженням передміхурової залози


• • Рівень простат-специфічного антигену (ПСА)


• • Посів та цитологія сечі


• • УЗД нирок та/або сечового міхура або внутрішньовенна пієлографія

Візуалізація
Оскільки жодна діагностична знахідка не є специфічною для СХТБ, всі візуалізаційні дослідження (наприклад, рентгенографія нирок, сечоводу та сечового міхура; внутрішньовенна пієлографія; відеоцистуретрографія; комп’ютерна томографія [КТ]; магнітно-резонансна томографія [МРТ]; ультрасонографія калитки; трансректальна ультрасонографія передміхурової залози) спрямовані на виключення наявності інших, більш конкретних та піддатливих до лікування причин симптомів у пацієнта.
Діагностичний алгоритм повинен бути максимально економним та індивідуалізованим під кожного пацієнта з підозрою на наявність СХТБ.

Швидкість потоку
Дослідження швидкості потоку часто показує періодичність та ослаблення потоку сечі при зменшеній піковій швидкості потоку. Профіль тиску уретри, як правило, показує високий максимальний тиск закриття уретри.

Загальний аналіз та посів сечі
Не існує аналізів, результати яких однозначно вказують на діагноз СХТБ. Наявність піурії та/або бактеріурії є ознакою бактеріального простатиту.
Наявність надмірної кількості лейкоцитів у секреті простати, бактерій, знайдених при бактеріоскопії мазка, пофарбованого за Грамом, чи надмірного розростання бактерій при бактеріологічному дослідженні вказують на бактеріальний простатит. Однак забруднення уретри, геніталій або наявності джерела інфекції у верхніх відділах сечовивідних шляхів може призвести до хибнопозитивного результату, тоді як помилки у зборі чи обробці матеріалу можуть призвести до хибнонегативного результату.

Діагностичний масаж простати та трисклянкова проба
Масаж простати призводить до виділення її секрету. Виявлення значної кількості бактерій та/або значного підвищення рівня лейкоцитів свідчить про наявність збудника інфекції, особливо якщо ці дані можна відтворити знов після другого масажу. Однак, оскільки елімінація збудників з уретри з цих зразків є недоцільною, дані можуть бути не надійними на практиці.
Для більшості чоловіків ця процедура неприємна, а деякі навіть не можуть її витримати.
У багатьох випадках після масажу з уретри не виділяється секрет, тому рекомендовано перші 10 мл виділеної сечі використати для дослідження фарбування за Грамом та посіву.

Простат-специфічний антиген (ПСА)
Рівень ПСА завжди підвищений у чоловіків із гострим бактеріальним простатитом, а також може бути підвищений на середньому рівні при ХП/СХТБ.
Тестування на ПСА у чоловіків із симптомами СХТБ може бути корисним для розрізнення хронічного бактеріального простатиту (що позначається підвищеним значенням ПСА) та СХТБ (як зазначено значення ПСА в межах контрольного діапазону). Однак ця теорія ще не перевірена в добре контрольованому клінічному дослідженні. Більше того, тестування теорії є проблемою, оскільки дослідникам доведеться консультувати велику кількість чоловіків молодше 40 років, які мають підвищений показник ПСА, вторинний до доброякісного запалення передміхурової залози, коли їх підвищений результат аналізу на ПСА не є ознакою раку передміхурової залози.

Цитологія сечі
Цитологія виділеної сечі не є рутинним методом, проте має бути розглянутою, якщо є серйозна підозра, яка може бути у людей, у яких в анамнезі є куріння, робота з токсичними речовинами або у пацієнтів із постійною мікрогематурією. Якщо даний пацієнт підлягає цистоскопії, необхідно провести цитологію змивних вод сечового міхура. Карцинома in situ інколи виглядає як оксамитове вкраплення слизової оболонки, але часто її неможливо відрізнити від звичайного епітелію.

Відеоуродинаміка
Відеоуродинаміка часто виявляє спастичну дисфункцію шийки сечового міхура та передміхурової залози. Окрім виявлення прихованих нейропатій, уродинамічна оцінка пацієнтів із СХТБ III типу може призвести до кращого розуміння основних дисфункцій спорожнення, характерних для окремих підгруп пацієнтів з цим станом. Порушене випорожнення та внутрішньопростатичний рефлюкс сечі можуть бути ініціюючими факторами при появі СХТБ типу III.
Крім того, якщо відносити пацієнтів до СХТБ III типу на основі наявності та характеру аномальних уродинамічних результатів, то може з’явитися вдосконалене обґрунтування для конкретного лікування.
При відеоуродинамічному дослідження можна побачити неповне розслаблення шийки сечового міхура або аномальний вигин простатичної частини уретри.
Ці дані можуть чітко не пояснити витрати та дискомфорт, пов'язані з процедурою. Основна роль уродинамічних досліджень полягає у виключенні чергової, не підозрюваної, але чітко визначеної нейропатії, що піддається лікуванню.

Цистоскопія
Хоча результати дослідження можуть бути цілком нормальними, цистоскопія виявляє лише неспецифічні знахідки від мінімального до легкого запалення та застійних явищ у зоні трикутника та передміхурової залози. Основна мета цього втручання, як і урорадіографії, допомогти виключити наявність інших причин симптомів у пацієнта.
Цистоскопію можна проводити в амбулаторних умовах після ін’єкції уретри лідокаїном (ксилокаїном). Однак цистоскопія під загальним або регіональним наркозом або під седацією має кілька переваг. Як правило, пацієнти з СХТБ, як правило, мають підвищену чутливість з низькою толерантністю до болю. Коли пацієнт не може повноцінно співпрацювати, ендоскопічний огляд порушений.
Крім того, загальна або регіональна анестезія дозволяє більш комфортно проводити біопсію, щоб виключити карциному in situ, а також гідророзтягнення сечового міхура для виключення інтерстиційного циститу. Також одночасно можна лікувати незначну патологію, таку як кільцева стриктура уретри або поліп передміхурової залози.

Електроміографія (ЕМГ) анального сфінктера та/або функціональний профіль сфінктера
При електроміографії анального сфінктера (ЕМГ) та/або визначенні функціонального профілю сфінктера (мікрокатетер) реєструється рефлекторна реактивність під час цистометрографії, і висновки вказують на наявність гіпертонусу та недостатності розслаблення мускулатури тазового дна. Це ознаки основного синдрому міофасціального болю. Загальну активність тазового дна під час цистометрографії можна також контролювати за допомогою внутрішньоанального поверхневого електрода.

Переклад: Анастасія Брюханова
Джерело: https://emedicine.medscape.com/article/437745-overview



Крепкого здоровья!

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив