Рівне

ua_travels — 10.06.2012

Перш за все, порівнювати Рівне з Києвом, Львовом чи якимсь райцентром просто безглуздо. Треба шукати однакову вагову категорію та бажано сусідній обласний центр.

Я ніколи не був в Луцьку та Тернополі, у Житомирі був лише проїздом, тому доведеться порівнювати вулиці Рівного з Хмельницьким, який мені більш-менш знайомий.



.
Залізничний вокзал, через який починають свій шлях більша частина приїжджих, важко назвати цікавим. Зовнішній вигляд ще так нічо, але внутрішнє убранство...
.
До речі, бачите ці дві зелені гіпсові дошки, нерівно повішені на вокзальному фасаді? На лівій не пам'ятаю, а на місці правої у радянській час висіла меморіальна дошка на честь Олеко Дундіча - більшовика, серба за національністю, який загинув у 1920 році при штурмі міста.
.

.
Центральна зала маленька і темна, як для вокзалу обласного центру. Євроремонти часів Кірпи до Рівного чомусь не дісталися.
.

.
Колись в центральній залі були ще й квиткові каси з довжелезними чергами.
.

.
Але зараз навряд чи ситуація поліпшилась. Їх просто перемістили до сусідньої зали очікування, яка взагалі сама по собі переповнена, а ще й з цим всім дерев'яним оздобленням початку 90-х...
І це тільки каси на пасажирські потяги! Приміські каси знаходяться у якомусь кіоску на вулиці.
.
Коротше кажучи, якщо будете на вокзалі, краще туди не заходьте. Я вже мовчу про туалет на пероні в стилі Back in USSR.
.

.
Втім, вийшовши у місто, я побачив, що міські комунальні служби ретельно готувалися до мого приїзду. :)
.

.
Сквер на привокзальній площі. Після залізничного запаху зелень прекрасно піднімає настрій.
.

.
Брюки превращаются... Превращаются брюки...
.
Як я розумію, ця колія колись належала Рівненській дитячій залізниці, зайвий маршрут якої вирішили обрізати, не розібравши рейки, а просто закатавши їх під асфальт.
.

.
Ну і про дитячу залізницю, щоб двічі не вставати. За задумом я мав по ній проїхатися та нафоткати по дорозі купу знімків для окремого посту. Але банально запізнившись на її останній рейс, мені дісталися лише ці пару фоток.
.
Приємно, що машиніст погодився пустити у закритий вагон зробити кілька фотографій.
.

.

.
Ще в Рівному мені не сподобалося те, що базар тут розташовується прямо на проїжджій частині кількох центральних вулиць. У Хмельницькому, наприклад, який на всю Україну славиться своїм базарним минулим та сьогоденням, базарів в центрі міста, слава Богу, немає.
.

.
Будинок органної музики. Зайти не вдалося - був закритий.
.

.
Головна магістраль міста - вулиця Соборна.
.

.
А ось головна прикраса Рівного - це без жодного сумніву Музично-драматичний театр. Побудований у 1965 році, він залишається одним з найкращих театрів країни. За архітектурою, звісно.
.
Про репертуар та акторський склад судити не можу. Хоча в дитинстві був на одній виставі. Всередині теж все дуже гарно. З задоволенням зробив би якось окрему галерею про нього. Може колись звернусь до керівництва.
.
До речі, місцевий рівненський театр традиційно співпрацює з сусіднім луцьким. Кожного жовтня рівняни їздять з гастролями у Луцьк, а лучани в цей час - до Рівного. Такі ось будні провінційних театрів.
.

.
У Хмельницькому такої розкішної архітектури немає. Там є, звісно, теж свій театр, але ось подивіться його фотку. Щось не те, правда?
.

.
Цікаво, що збоку рівненського театру є якісь незрозумілі за призначенням двері. Ні балкону немає, ні сходів. Може через них якийсь великогабаритний реквізит тагяють? Але і тут сходи не завадили б...
.

.
Якщо з театральним життям ми трохи розібралися, то в релігійному світі Рівного не все так просто. Перед вами - Свято-Воскресенський собор.
.
До речі, цю синю будку у стилі "ремонт взуття" треба терміново знести першим бульдозером.
.

.
Побудований наприкінці XIX століття, Воскресенський собор у радянську добу чекала нелегка доля. Зпочатку його взагалі хотіли знести, щоб побудувати чотирьохповерховий будинок, але потім храму "пощастило" - за часів Хрущова, у 1963 році в його стінах відкрили музей космонавтики та наукового атеїзму. Звичайно, це краще, ніж бути знесеним, але щось важко уявити тут моделі спускальних апаратів та космодрому Байконур.
.
У 1989 році храм передали віруючим. Однак, на цьому історія з ним не закінчилась - скоріше, як у комп'ютерній грі, вийшла на новий рівень. У 1992 році у зв'язку з розколом УПЦ на дві частини - Київського та Московського патріархату, храм був теж розділений на дві частини. У верхньому соборі моляться представники УПЦ КП, у нижньому - УПЦ МП.
.
Ось перед вами якраз два входи. На вході у нижній храм навіть встановлено маленький купол. Архітектурно він тут абсолютно не потрібен, але слід зазначити, що представники Московського патріархату, встановлюючи його намагалися максимально наблизити "підвальний" купол до справжніх куполів собору.
.
А якщо про сам нижній храм, то дуже сумніваюсь, що в цьому підвалі хтось вінчається. Він має більш символічне значення.
.

.
У всій цій історії варто пам'ятати, що переважна більшість рівнян зараховує себе до прихильників Київського патріархату - тому передача на момент розколу центральної частини храму УПЦ КП була закономірною.
.

.
З моменту обрання у грудні 2008 року нового патріарха Московського Кирила ситуація навколо храму стає трохи нервозною. Багато хто вважав, що під час візиту новообраного патріарха в Україну у 2009 році прихильники УПЦ МП спробують захопити верхній храм.
.
Але на щастя, нічого подібного не сталося і все пройшло без особливих ексцесів. Кирил лише ритуально зайшов у нижній храм для невеличкої проповіді. Вхід до верхнього храму ледь не забарикадували своїми тілами місцеві віруючі УПЦ КП та активісти націонал-демократичних партій.
.

.
Як бачите, тут є за що боротися.
.

.

.

.

.

.

.
Незважаючи на те, що з часу розділу храму минуло 20 років, ситуація досі залишається конфліктною. Принаймні станом на березень цього року з'явились новини про підписи, які збирає місцева єпархія УПЦ МП за повернення верхнього храму.
.
Важко уявити подібну ситуацію десь на Донбасі. Вона б просто там не виникла. Навряд чи в регіоні, де переважають віруючі Московського патріархату, суперникам з Київського надали б при розділі храму хоча б підвальне приміщення.
.

.
Крім храму на вулиці Соборній є в місті і багато чого іншого подивитись. Ось наприклад, головний кінотеатр - "Кінопалац Україна". Колись у Рівному було декілька кінотеатрів, а зараз усього два. :(
.

.
Центральний корпус Університету водного господарства. У 1954 році цей вуз перенесли сюди з Києва. Так він тут і готує меліораторів та інженерів водоканалів.
.
Але, як в майже кожному українському вищому учбовому закладі, і його не оминув шлях розширення профілів навчання. Зараз в його стінах отримують освіту за спеціальностями доволі віддаленними від водопостачання. Менеджмент, політологія, аудит, інформаційні технології, будівництво та експлуатація доріг, архітектура.
Хоча до Інституту культури Поплавського, де готують на будь-кого: від юриста до перукаря та бармена, тут далеко.
.
Будівля "водника" одна з найбільш шикарних та стильних у Рівному, без сумніву.
.

.
Знову Соборна, біля міського парку. Про нього буде окремий пост через пару днів, так що ви не переключайтесь.
.

.
Взагалі, якщо порівнювати з Хмельницьким, то на мою суб'єктивну думку, обидва міста приблизно на однаковому рівні. Можливо, соціально-економічні показники Хмельницького трохи кращі. Він на 50 тисяч чоловік більший за Рівне (290 та 250 тис.). Величезна кількість базарів та підприємців підживлюють будівництво нерухомості та інші галузі.
.
Втім, у Рівному є чудовий театр, зоопарк, дитяча залізниця та найкращий в Україні міський парк, чого немає в Хмельницькому. І в Хмельницькому немає підземних торговельних центрів, а тут є!
.

.
Фасад театру ляльок.
.

.
Не варто думати, що центр Рівного - це тільки Соборна, Театральна площа та майдан Незалежності з кінотеатром. Пару кроків вбік - і немає вже тролейбусів та маршруток. Тихий центр.
.

.
Є в місті і кілька спальних районів, як часів радянської побудови, так і сучасні масиви. Але, що цікаво, на відміну від Хмельницького в центрі Рівного майже не видно так званого нового елітного житла.
.

.
Єдиний в Україні пам'ятник Симону Петлюрі на однойменній вулиці. Не можна не помітити, що в Рівному серйозно підійшли до перейменування радянських назв - одна з головних магістралей, яка за довжиною не менша за Соборну, носить ім'я Степана Бандери. :) Також існують вулиці Романа Шухевича та Клима Савура.
.
При цьому вулиць з назвами російських та навіть радянських письменників ніхто не чіпав. В центрі Рівного досі є вулиці Пушкіна, Лермонтова, Льва Толстого і (!!!) Гайдара.
.
Стосовно вулиці Клима Савура (Дмитра Клячківського) та його пам'ятника, можу сказати, як колишній вчитель історії, що це досить неоднозначне рішення. Більшість істориків вважають Клячківського винним у етнічних чистках польського населення у 1943 році. На відміну від Петлюри, який не має прямого відношення до єврейських погромів 1919-20 рр. і якого можна звинувачувати лише в тому, що він їх вчасно не зміг зупинити, Клячківський вважається головним ініціатором вбивств мирного польского населення на Волині в часи Другої світової.
.
Однак, тут знову ж таки, треба підходити комплексно. Якщо в Україні досі стоять пам'ятники кривавому вурдалаку Леніну, який був головним ініціатором "червоного терору", що забрав мільйони життів, та навіть Сталіну, який може розглядатися в історії тільки поряд з Гітлером та Чикатило, то чому не може в Рівному стояти пам'ятник Клячківському, який винен лише у кількох десятках тисяч смертей?
.
Комуністи ж ходять з портретами Сталіна по Хрещатику - і нічого.
.

.
Ладно, з цим Рівним треба закінчувати. Спальні масиви фотографувати особливого сенсу немає. Помітив тільки, що в деяких місцевих дворах популярні так звані "черепашки" - тимчасові металеві гаражі, які набули популярності у Москві, а вже, як бачите, перейшли і до нас.
.
Виглядають вони, звичайно, потворно, але треба розуміти, що в радянський час чомусь не передбачали, що чисельність приватних автомобілів зросле у кілька разів, тому теж треба враховувати інтереси людей.
.

.
Якийсь двір у центрі. Маленькі чотирьохлапі рівняни вийшли з мамою-кицькою з підвалу погрітися на сонці.
.

.
На Соборній зайшов до якогось магазину купити води. Продавщиці відразу запропонували протестувати кілька шматочків ковбаски.
Дрібниця, але приємно. :)
.

.
Отже, коротке резюме: різниці між Рівним та Хмельницьким небагато. Можливо, Хмельницький трохи краще виглядає, але тут може бути певна суб'єктивна оцінка.
.
Хоча взагалі я Рівне знаю погано. Колись тут жила моя тітка з двоюрідніми братами і по дорозі до бабусі в Шепетівку я кожного літа до них приїжджав на пару днів у гості. Але крім їхнього мікрорайону на Дозорцевій (сучасна вул. Князя Романа) та центру інших районів особливо не бачив. Характер міста можна добре зрозуміти, лише проживши в ньому хоча б кілька місяців.
.
Рівне, як втім і Хмельницький, - вдалий вибір для комфортного спокійного життя. На відміну від скучних райцентрів, тут є вся необхідна інфраструктура. І на відміну від Києва та інших мегаполісів, життя в обласному центрі не таке нервове.
.
У Київ треба їхати за кар'єрою та успіхом. У Рівному можна просто спокійно жити.
.

.
Ну все, Рівне, будемо прощатися! Може колись у наступному році приїду пофоткаю театр чи змагання зі спідвею.
.

.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив