Про трьох китів

progenes — 08.04.2014 Буде про політику. Кому політика вже поперек горла, той під кат не лізе. Це виключно спекулятивні спостереження, але вони, здається, дещо пояснюють.


Влада, тобто умовно її легітимність (хоч це притягнутий за вух термін), стоїть на трьох китах: визнання народом (принаймні його більшістю), визнання елітою (принаймні її більшістю) і визнання силовиками (також, більшістю).

1. З народом все ясно. Народ владу обрав. Але може і передумати. Під більшістю народу розуміємо не тільки активно діючих, а й симпатизантів. В історії німецької терористичної групи RAF був один показовий момент. Коли в група пішла в підпілля (всього десь 20 чоловік) , поліція чухала голову, де їх шукати. Тоді розгорнулися медіа-дискусії на тему симпатизантів - das stille Reserveheer des Terrorismus ( Прихована резервна армія тероризму) . Зараз цим займаються культурологи та історики, а тоді цим займалась поліція намагаючись реально оцінити можливі симпатії до терористів в народі, що серйозно ускладнювали пошуки.

2. Думка еліти, яка також ніби з народу (сюди входять як олігархи, так і будь-які харизматичні авторитети від культур-мультур або науки, якщо вони мають вагу) також важлива. Я колись десь приводила дослідження, що думка авторитетів серйозно впливає на рішення групи людей.

3. Силовики, хоч формально і присягають народу, забезпечують реалізацію Staatsgewalt. Це прекрасний німецький термін, не знаю, чи є еквівалент в українській. Дослівно - державне насилля, означає забезпечення реалізації державної влади, яка по ідеї народом і обрана. Тобто народ ніби-то делегує повноваження владі здійснювати насилля над собою за допомогою суддів і силовиків - слідкувати за порядком, судити і наказувати. В тому числі і розганяти акції громадської непокори.

Тепер дивіться сюди.
Якщо більшість народу і еліти (коломойські, порошенки, лижички, клички, хто там ще, впишіть на свій смак) проти влади, то силовики, що її захищають, отримують коктейлі молотова і влада втікає, аж гай шумить. Тут можна гадати, хто оплатив майдан. Строго кажучи, люди вийшли за ідею, але, дивлячись на потужну організацію, припущу, що без фінансової підтримки деякої олігархічної еліти тут навряд чи обійшлось. Будемо вважати, що непряма участь все ж була.

Якщо більшість народу, еліти і силовиків проти нової влади, то Крим міняє одну владу на іншу фактично без вагань. Зверніть увагу, нова українська влада навіть не намагалась поїхати в Крим і схиляти когось на свою сторону. Там майже не було на кого спертись.

Якщо більшість народу за нову владу (або принаймні не проти), а деяка впливова місцева еліта і силовики крутять носом, то ми спостерігаєм можливість східного сепаратизму. Звісно, що у східних регіонах є купа народу, які щиро проти нової влади з різних причин - об'єктивних чи суб'єктивних. Але критичної маси явно нема, навіть за фінансової підтримки. Тому зрозуміло, що тимчасовий уряд повинен перш за все вести переговори з олігархо-елітою і погрожувати місцевим силовикам. Судячи з новин, власне це і відбувається: кандидатки в президенти помчали в Донецьк. Кличко закликає місцевих олігархів висказатись за кого вони, шахтарські профспілки також щось висловлюють, Ахмєтов телефонує на телебачення і просить, щоб в ефір потрапила його думка про те, що він за єдину Україну.

ПиСи. Ті, хто вважає себе бійцем інтернет-фронту, утримайтесь від пропаганди. Я вважаю, що нахрап, агресія і тупі коментарі нікого не переконують, а тільки понижують рівень дискуії. Я також баню на свій смак і розсуд так само, як я прибираю у себе в дворі сміття. Демократія - це не синонім смітника.

____________________________________________________________


Будет о политике. Кому политика уже поперек горла, тоn под кат не лезет. Это исключительно спекулятивные наблюдения, но они, кажется, кое-что объясняют.

Власть, то есть условно ее легитимность (хотя это притянутое за уши трактование термина), стоит на трех китах: признание народом (по крайней мере его большинством), признание элитой (по крайней мере ее большинством) и признание силовиками (также, большинством).

1. С народом все ясно. Народ власть выбрал. Но может и передумать. Под большинством народа понимаем не только активно действующих, но и симпатизантов. В истории немецкой террористической группы RAF был один показательный момент. Когда в группа ушла в подполье (всего 20 человек), полиция чесала голову, где их искать. Тогда развернулись медиа дискуссии на тему симпатизантов - das stille Reserveheer des Terrorismus (Скрытая резервная армия терроризма). Сейчас этим занимаются культурологи и историки, а тогда этим занималась полиция, которая реально оценивала, что симпатии в народе могут быть большие, что осложняет поиски.

2. Мнение элиты, которая тоже вроде из народа (сюда входят как олигархи, так и любые харизматические авторитеты от культур - мультур или науки, если они имеют вес) также важна. Я когда-то где-то приводила исследования, где показано, что мнение авторитетов очень даже влияет на решения группы людей.

3. Силовики, хотя формально и присягают народу, но обеспечивают реализацию Staatsgewalt. Это прекрасный немецкий термин, не знаю, есть ли эквивалент в украинском. Дословно - государственное насилие, означает обеспечение реализации государственной власти, которая по идее народом и выбрана. То есть народ как бы делегирует полномочия власти осуществлять насилие над собой с помощью судей и силовиков - следить за порядком, судить и наказывать. В том числе и разгонять акции гражданского неповиновения.

Теперь смотрите сюда.
Если большинство народа и элиты (коломойские, порошенки, лыжички, клички, кто там еще, впишите на свой вкус) против власти, то силовики, что ее защищают, получают коктейли Молотова и власть убегает, аж гай шумит. Здесь можно гадать, кто оплатил майдан. Строго говоря, люди вышли за идею, но, глядя на мощную организацию, предположу, что без финансовой поддержки некоторой олигархической элиты здесь вряд ли обошлось. Будем считать, что косвенное участие все же было.

Если большинство народа, элиты и силовиков против новой власти, то Крым меняет одну власть на другую фактически без колебаний. Обратите внимание, новая украинская власть даже не пыталась поехать в Крым и склонять кого-то на свою сторону.

Если большинство народа за новую власть (или хотя бы не против), а некоторая влиятельная местная элита и силовики крутят носом, то мы наблюдаем возможность восточного сепаратизма. Конечно, в восточных регионах есть куча народа, который искренне против новой власти по разным причинам - объективным или субъективным. Но критической массы явно нет, даже при финансовой поддержке. Поэтому понятно, что временное правительство должно прежде всего вести переговоры с олигархоэлитой и угрожать местным силовикам. Судя по новостям, именно это и происходит: кандидатки в президенты помчались в Донецк, Кличко призывает местных олигархов высказаться за кого они, шахтерские профсоюзы также что-то выражают, Ахметов звонит на телевидение и просит, чтобы в эфир попала его мнение о том, что он за единую Украину.

ПыСы. Те, кто считает себя бойцом интернет-фронта, воздержитесь от пропаганды. Я считаю, что нахрап, агрессия и тупые комментарии никого не убеждают, а только снижают уровень дискуии. Я также баню на свой ​​вкус и усмотрение так же, как я убираю у себя во дворе мусор. Демократия - это не синоним помойки.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив