Про сусідку

kontrolfrik — 08.04.2012 Сьогодні я розкажу вам про свою сусідку. Це звичайна на вигляд жіночка років 35+, дещо старомодно одягнена, так по-радянському, з двома дітьми і чоловіком. Квартиру вони винаймають, старшому сину десь 10-11, а молодшому півтора рочки. У чоловіка є маленька машинка. Сусідка скоріше за все має вищу освіту і грає на піаніно, дуже погано. Вона усіма мислимими зусиллями намагається припаяти руки старшого сина до білих та чорних клавіш, але оскільки до цієї справи руки у нього ростуть із того ж місця шо і у неї всі довкола страшенно потерпають. Стіни тонкі і всі змушені слухати кожен день како симфонію неврозу, безсилля та жорстокості фатуму. Останнім часом ми просто врубаємо нормальну музичку і глушимо цей депресос.



Та є у нашої тихої і мирної, зовсім непримітної, доволі інтелігентного вигляду сусідки ще один прихований талант, я б навіть сказав темна сторона. Вона страшно оре на своїх домашніх. Дуже страшно, як оскаженіла наглядачка дурдома. Найбільше на старшого сина, менше на малого. Може і на папашку повишає, не розібрати. І це при тому, що ці представники чоловічої статі дуже тихі і смиренні, просто ручні, кажуть "добрий день" як мишки якісь. У них або по дефолту такий темперамент, або вона роками праці загнала їх під плінтус. Ця чувіха далеко не ефективний менеджер. Наприклад, нещодавно зібрала в охапку старшого і молодшого і попиздувала гуляти в парк у самий розпал снігової заметілі, такої, що на три метри не видно. Ясна річ в надії отримати орден від усьо бачущих бабушек. Ясна річ, що малий після цього страшно захворів, що вже тиждень не гуляють і тільки лікаря викликають. Допитливий читач вже мабуть зрозумів, що прививки там присутні у всьому асортименті, а ГВ успішно обрубалось вже давно. І незважаючи ні на що вона продовжує дико орати, до хрипоти. В такі миті виникає бажання піднятись і зробити зауваження, але завжди щось зупиняє. А іноді, вона так дико волає, що хочеться викликати спеціальних чуваків, щоб забрали її в притулок як скажену собаку.

Ми дуже часто чуємо про чоловіче побутове насильство в сім'ях - це розповсюджене явище. Кожен раз, коли я натикаюсь на черговий випадок мені стає прикро за чоловічий рід. Але існують і такі дури як наша сьогоднішня героїня. Що просто весь час оруть і оруть. Це просто якась легка форма божевілля, чомусь плавно і непомітно легітимізована суспільством. І я думаю, їх досить багато, оскільки у нас насправді матріархат, принаймні в сім`ях. Просто мало хто про це знає.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив