Повсякдення

Божечку, це ж скільки я не їла суші? Років п'ять, мабуть. Сергій не їсть рибу, замовляти в одну харю мені не хотілось. В Києві, ще коли жила з сусідами, в мене було мало баблішка, зрідка ми купляли якийсь смердючий Суші-Вок на всіх, з лососем, нарізаним лазерним ножем на мікронні слайси. А тут знайшла щось ніби хороше.
Чи то я відвикла, чи попередні роли були маленькі, але цей сет виявився величезним, я його дня три мусолила, хоч апетит в мене як у молодого вовкулаки зазвичай. Роли — це ж ніби на один укус, ці ж неможливо було до рота запхати. Дуже багато вершкового сиру, всього багато. Налупилась на наступні 5 років, мабуть.



Косоока Таня радіє, шо принесли пажрать!

Розтрушую калорії містом

Хто не впізнав — це Іван Франко в образі гламурного барбера.

Церква з куполами-дзвіночками

Лицар у вишиванці біля Палацу Потоцьких


Сквер на Валах і бозя

Трошки місцевої архітектури


Це, здається, школа. Незвична, на ніжках

І всюди, всюди Діва Марія. Навіть у шкільному дворі

Пороги на Бистриці

Пляж. Не готувало мене життя до такого пляжу

А це такий захід у водичку. Не пісочок, не галька, а тротуарна плитка...

Сектантів тут не ганяють, на кожному розі своя церква. В Єгов навіть красива, модернова. До речі, наша квартирна хазяйка єговістка. Я й не знала, поки вона мені у фейсбук не постукала. А там вся стрічка — хоч падай. Цікаво, якої думки вона буде про мене, на моїй сторінці саме матюччя...

Рівно навпроти — Церква Матері Божої Неустанної Помочі. Там і дитсадок є, і школа, і готель, і столовка з пекарнею... Величезний комплекс для будь-яких потреб. Територія красива, доглянута, купа жінок з возиками, купа дітей.




Й ангелики при вході. Мене вкотре дивує набожність місцевих. Жодного притомного ТЦ чи кінотеатру нема, зате бозя — на всі смаки.

Великодній настрій

Вихідними було тепло, пішли гуляти вдвох. Шкода будиночок, красивий був

Стадіон «Юність».

Не користується попитом(((. Всі у церкві, мабуть

Пам'ятник Шухевичу на вулиці Шухевичів. Й чого ватників пердолить з нашої топоніміки? Хай собі живуть на вулицях членіна, чекістів й дзержинського, та радіють собі. Чого лізти в чужу державу й вказувати, як нам шо називать? Бидло кацапське.

Ох і не люблю я, коли в сучасні ЖК вколупують гіпсових атлантів. Недолуго виглядає. Навіщо ці реверанси там, де це зовсім недоречно?

Проліски закінчились, пішли нарциси.

Дивний графік у цьому місці, працюють щодня, окрім суботи. Шабат?

У випадковому закуточку притулилось міні-озеро

... що більше скидається на велику калюжу, але навкруги чистенько

Ми скрізь знайдем мурали)

Собацюри довольні й лежать догори пузами. Там ще зоомагазин у кінці — краща реклама лежить прям на порозі. Тваринки з кліпсами на вухах, стерильні й не злі.

І церква. Куди ж без церкви

Скульптура біля дитячої лікарні

І мак. На дитячій лікарні — мак. ау, архітектор, про шо ти думав?

Завернули кудись у промзону, а там Дім Смутку і кладовище... До речі, поряд був ресторан, куди я хотіла зайти. Овертайм називається. Я коли на нього дивилась на карті, ще не знала, де він знаходиться. А це такий заклад для поминок, як я розумію. Ще й назва — Овертайм...

Швиденько викликали машину й поїхали до котиків на обід


Поганенький цезар

Й наглюча сусідка), хоча прегарненька



|
</> |