Підсумковий пост про розум і завзяття

kerbasi — 09.08.2012 Прочитав у френд-стрічці кілька реакцій на підписання губернатором Малоросії мовного закону, і особливо мені сподобалося, де закликають радше гострити розум, ніж вили. Додам тільки, що Україну може зберегти саме Україною, а не пост-УРСР чи ще гірше – Малоросією або Окраїною Московії – не просто розум, а критичний розум.

Український інтелектуал мусить абстрагуватися від своїх теплих спогадів дитинства, від світлих асоціацій зі святковими посиденьками, і нарешті увімкнути саме критичний розум і перестати оцінювати політиків, виходячи з того, чи подібний тембр їхнього голосу на дідусевий, чи схожий він на позитивного героя народних казок та іншого подібного мрійництва, яке, на жаль, міцно засіло в українських головах. Слід також вже нарешті подолати страх та розтулити широко очі і подивитися а реальність, як вона є, а не заміщати її штучно створеними середовищами навколо етно-фестивалів та літературних посиденьок, на основі котрих потім робити висновки, що «ще не вмерла Україна». Не вмерла, але помре, як будь-яка система, на чолі якої стоїть керманич з нетверезим мисленням. А інтелектуал і є керманичем.

Це дуже-дуже погано, коли цілком притомні в інших питаннях, талановиті, працьовиті, культурні люди, щойно йдеться про одного відомого ключового політика беруться запекло стверджувати, що цей політик виконав передвиборчу програму, хоча – ну, навіть не можу слів підібрати – все ж насправді очевидно.

Це дуже-дуже погано, коли цілком притомні в інших питаннях, талановиті, працьовиті, культурні люди, кидаються захищати лицеміра-митця, попри чорним по білому висловлені ним думки на підтримку правлячого режиму.

«Свій до свого по своє» - це гасло не може використовуватися за сучасних умов. Прихильне, поблажливе ставлення до будь-якого покидька тільки тому, що він розмовляє українською з правильною вимовою, нагадує архетипічні зразки, засвоєні у дитинстві, - це шлях до самоізоляції, відштовхування від себе людей з критичним, прогресивним мисленням, зрештою –шлях до гниття. Такий соціум збере людей з з завзяттям, але залишиться без людей з стратегічним мисленням. Власне це ми маємо моєжливості бачити на практикі: не народжує українське суспільство новий лідерів.

Такий соціум завжди перемагатимуть противники, що мають більшу економічну, політичну, воєнну вагу. Коли ти слабший, ти можеш перемогти тільки критичним розумом. При всій повазі до героїв, все ж таки крапку у війні ставить той, хто здіймає прапор над останнім осередком спротиву, а не той, хто гине за велику справу, залишаючи її недовиконаною.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив