один день залюбленої в життя провінціалки :-)

hudozhnytsya — 06.07.2012 Для marimarfa :-)
На прохання Любочки вирішила показати свій будень – із тих, коли я нікуди не їду, не маю ні усних перекладів, ні семінарів, ні презентацій. Коли моя праця обмежується основною, письмовою роботою, а відпочинок – вело-прогулянкою з чоловіком, читанням і домашніми клопотами. Коли ввечері не приходять гості й ми нікуди не йдемо. Таких днів на тиждень не так багато, але впродовж року їх назбирається чи не третина від усіх. І я їх, зізнаюся, дуже люблю.


Я не чую, коли прокидається мій коханий чоловік, але, збираючись виходити на роботу, він мене будить - зовсім не зі зла, а для вранішньої молитви одне за одного, поцілунку й приємних слів, які надихатимуть увесь день. Коли хтось із нас у дорозі, ми робимо це через телефон, скайп чи імейл. Я вже багато років не уявляю своїх ранків без цього). Прошу чоловіка подати мені фотоапарат і знимкую його. Але кадр виходить кепський, тому я його не покажу :-Р.  Очі ще злипаються, я могла би поспати, але згадую дещо важливе, про що мені хочеться поговорити з Богом сонним голосом :-)

Встаю, відкриваю ролети на вікнах, обрізаю джинси – одягаю короткі шорти з кривими краями))), прив’язую молодшого собаку, щоби не ловив сусідських курчат, вмиваюся, все таке, підливаю квіти.
З книжок читаю багато всього: Successful Women Think Differently (вона незабаром вийде в нашому видавництві російською, книжка – бомбезна!); Lark Rise, Slaughterhouse Five, Слово живое и мертвое. Останнє – для роботи, Воннегут – доволі жорсткий, але дуже мені подобається; «Встаючи з жайворонками» - дуже мила й надихаюча трилогія про провінційне життя британців перед технічно-науковим прогресом. Сьогодні хочеться чогось легкого, тож я беруся за «Жайворонків».
Обриваю порички – бабця буде робити з них якусь мармуляду. Уже 5 по 9, я повертаюся в будинок. Знову ж таки, віднедавна починаю робочий день з 10-ї і працюю до 6-ї. Виявилося, так продуктивніше. Дистанційна робота вимагає зорганізованості, але не ламання свого біологічного годинника.




Застеляю ліжко, читаю пошту, відповідаю на важливі листи, планую відповідно до деяких з них справи на наступні тижні.
Заглядаю на стоки. На Шатері за перші 4 дні липня мені накапало 40 доларів з копійками. Так буває не завжди, але коли таке стається, особливо приємно. Кого цікавлять стоки – вам сюди. Мені здається, для провінціалів, мандрівників (і не тільки) - це чудовий спосіб заробити додаткову копійчину на те, чого не купиш за зарплату).


Аська з чоловіком і springfrom, скайп із сестрою, трохи блогів, кава з молоком. I love you, blogs and coffee (c).
схема спецієвикористання - від bzhyk. я її студіюю, чесно-чесно! :-) але наразі далі сиплю їх куди попало).
кабінет мій ще далеко не завершений, хоча блоки на четверту стіну й двері вже є)))

Далі - робота-робота-робота. Зараз працюю над перекладом книжки Insanely Simple, цікава надзвичайно. Але якщо я хочу мати два вихідних на тиждень без робочих посмикувань, а з першого серпня піти в коротку відпустку, мушу перекладати не скажу скільки, бо дуже багато, символів у день :-). Сьогодні стільки не зроблю, бо закінчуватиму розділ і буду його редагувати. А там подивимося :-).



Година роботи – треба й нормально поснідати. Прикрашаю собі їжу не для фотографії – просто мені так смачніше.


Дізнаюся приємну новину й ділюся з друзями у ФБ. Туди я заглядаю доволі часто, особливо коли обдумую якийсь складний момент і треба просто порозглядати картинки). Пишу короткий пост у блоґ. Гугл-ток кожних декілька секунд відволікає сповіщеннями про листи, вимикаю його задля кращої продуктивності. Працюю далі, втомлююся. Іду пастися ягодами, граюся зі старшим псом, підмітаю подвір’я. Щедра пошта прийшла вчора, але про всяк випадок дивлюся до скриньки - таки пусто. Зриваю м’яту (лише молоді верхівочки), роблю собі водичку з нею і зриваю яблуко. Прилягаю на пару хвилин. 12:30 знову повертаюся до роботи.




горня - від moy_compas. вона подарувала мені його колись давно, щойно повернувшись зі Стамбула. тоді я й думати не насмілювалася, що настане момент, коли я також буду подорожувати далеко, в різні цікаві міста, і до Стамбула також... а горня тимчасом зігрівало дуже багато моїх складних днів і дуже холодні зими. дякую тобі! а от рушничок - від springfrom і Лесюнечки; жінки й дівчинки, які дбають про наш затишок не менше, ніж ми самі).
Незабаром дзвонить свекруха, і ми теревенимо про життя. Тим часом я лайкаю фотографії і статуси друзів у фб).
Обід! Зараз спека, тому на обід гарячого й ситного не хочеться. Змішую в блендері свіжий козячий сир і часник з городу, мащу на хліб, кладу помідори – та й уже наїдок. Про поцілунки можна не хвилюватися – пожувавши кріп і петрушку, можна цілуватися сміливо. Мама привезла сік. Смачний, ага.
Потім я гризу яблуко, щойно зірване з дерева, гойдаюся на гамаку, звісивши ноги у власне локальне море: миску з водою і морською сіллю для стоп. Лінуюся фотографувати, та й навіщо: у мене ноги малолітнього сільського шибеника: синці, мозолі, подряпини й нерівномірна засмага від сандалів. Телефонує чоловік, потім – Наталя merezhyvo. З нею ми говоримо про робочі приємності й про те, що завтра до нас мають нагрянути чудові Оксамитки (згодом з"ясується, що Оксамитки приїдуть не завтра, зате Ігор встиг побачитися з Даньом, а ми з oksamytka лише поговорили телефоном; я засмучена, але сподіваюся на зустріч наступного тижня). Нарву їм м"яти за той час.
Приходжу й бачу, що за обід на Шатері купили 2 фото турецького хавчика. Мають люди смак, нічьо не скажеш.
Сонце трохи переїхало - можна відслонити жалюзі й подивитися на місто. 



Працюю-працюю. Говоримо з шефом про нові цікаві книжки й відомих людей. Він обіцяє прислати ще декілька review-copies супер-новинок, і я мало не пищу від щастя. Це один з найприємніших моментів моєї роботи).Приходить мама, я прошу її дозволу нарешті поставити її фото у фб - і до вечора вона збирає купу лайків. Мама того варта :-)
Бабця питає, чи вважаю я її старою. Не вважаю – тож так і кажу. Вона сміється. Мама з бабцею готують картоплю і салат - а я вранці таке їла, тож не надто в захопленні від меню. Але чемно з"їдаю все))).
Ще немає 6-ї, а я вже завершила роботу на сьогодні, шлю видавцеві. Далі - пишу чоловікові список покупок, надиктовую і йду в душ. Після дня важкої роботи й спеки - саме те, що треба.

Приїжджає чоловік, привозить смачну їжу й, головне, шоколад, ми вечеряємо й беремося до дрібних справ. Він - чіпляє спідометр на ровер, я скидаю фотографії на комп"ютер і заливаю їх у лайтрум. 

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив