Один день з життя...

shuher_smit — 01.07.2011 — Юмор Доброго дня. Мнє тут нашептали, шо в Інтернетє єсть, еее… спільнота… правильно я напісал?... гдє простиє люді пішут про свій дєнь і показивают как оні живут. Показивают на фотографіях і ето очєнь інтєрєсно. Я много почітал і посмотрєл. Много думал. Странно палучілось, но луччє всєго живут люді, каториє работают з граніцей. І живут за грані цей. Лічно мнє єто показалось странним, поскольку вот уже почті полтора года я каждий дєнь покращую життя і роблю ето уже сьогодні, а нє завтра. А результата нєту. Тому я рєшил показать вам одін свій день, шоб ви моглі самі увідєть, што в Українє жить харашо.

Меня зовут Віктор, 1950 года рождєнія. В настояній момент работаю прєзідєнтом. У мєнґ єсть внукі, дєті, жена і підлеглі. Живу в малєньком сєлє под Києвом - Мєжигорьє. В малєньком, но уютном домікє. Фотографіровал на мобільний, на фотоапаратік і ещьо просіл друзєй мєня сфоткать. Так шо – велкам і мілості прошу!

Такім мєня відят люді.




Просипаюсь я когда как. Но всєгда, ВСЕГДА дєнь я начінаю с заряда позітіва. Я іду в любимий подвал і щітаю дєньгі. Ето вдохновляєт і дайот енергію на весь день. Умитса і почістіть зуби можно потом.


Тєпєрь нємного покажу свой дом. Скажу чєсно - нємного убрался в домє, шоб нє стидно показать. Обично я сплю тут. Єсть і другоє мєсто. Покажу єго вєчєром.


Тут я єм. Фрукти настоящіє.


Тут люблю кушать конфєткі. Удобно, што єсть тєлєфон рядом. Мнє часто звонят, но я могу нє отриватся от любимого занятія – конфеток.


Ето камін. Я єго давно нє вмикал – сєйчас лєто і довольно тепло. І часи там мєжду свєчкамі. Свєчкі всє освячєни. Потом поймьотє почєму.


Ето внуцкая. Почті как дєцкая, но тут нє дєті, а внукі. Пєрєд зарядкой люблю провєдать, но іх на мєстє нє оказалось.


На секунду забєгаю в свой кабінєт. В ньом я работаю над своїмі новими работамі – пішу єщьо одну лєкарскую і проффєсорскую.


Дальше я іду дєлать зарядку. Ето дорога к моєму спортівному майданчіку. Ето двєрі. Із ніх я вишел.


Ето кусочок дома. Відітє какой маленькій!


Ето веранда. Люблю тут сідєть вєчєрком і… і всьо.


Ето фонтан. Он тоже маленькій.


Каждий дєнь я долго бєгаю по ступєнькам і потом пропливаю 5 киломєтров. Мєньше нєт смисла – пот надо смить. Ето мой басейн.


Дальше собіраюсь на работу. Єхать далєковато. Мнє нє очєнь повєзло. Живу нє в Кієвє. Сам прієжжий. Із Донєцка. Квартіру в центре не могу сєбє позволіть.
Ето ми собіраємся єхать. Я побєжал впєрьод, штоб сфотографіровать


Ето тіпа журналісти. Думают я в машинє, а я іх обошол і фотографірую.


Ето ми уже єдєм. Фотографіровалі друзья. Моі водітєлі всєгда вибірают дорогу, гдє нєт машин. Большиє молодци. В пробках єщьо нє стоял. Думаю, їх видумивают мої протівнікі.


Ето я прієхал уже. Мой кабінет. К сожалєнію, тут нє могу чітать інтернет. Вчєра поламался монітор, а сєводня сгорєла какая-то мама. Грусно. Нужно будєт послать соболєзнованія комп’ютєру.


Нєожиданно нагрянулі друзья с подарком. Ето оні мнє постоянно всє святят. Подаркі я люблю.


Рабочій ритм сбілі, і я рєшил вийті в народ.


Народ мєня любіт. А я ім руковожу і покращую життя.


Устаю. Рєшаю пообєдать.


Єто я всьо єщьо обєдаю. Обєдаю часто - іногда сам…


…іногда с компанієй.


Вспомінаю, што дома нєчєво кушать. Рєшаю заскочіть на ринок. Ходіл там долго, відєл много странного народу. Как еті дєвушкі в вінках. Всьо боялся, што грудь сєйчас покажут. Нє повєзло – нє показалі.


Потом очєнь волновался – увідєл людей с такой же булавой, как мнє подарілі на дєнь прєзідєнства. Думал, шо етот шлепєр украл мою.


Но потом увідєл другого шлепєра с такой же. Мєня успокоілі, што у ніх просто кітайскіє поддєлкі.


Ето разниє горшкі і тарєлкі.


А ето я сєбє гусєй для басейна купіл. А шапку мнє подарілі, ви нічого такого нє подумайте!


Ето я пріценіваюсь к картінам. Хотя ікони мнє бліже.


Очєнь сільно устал і проголодался. Увідєл тортік, но кушать єго нє разрєшилі.


Тємнєло, і било рєшено єхать домой.


Дома мєня ждал єщьо одін корєш. Он нємного стрьомний, всьо оглядиваєтся і любіт вєчєром нєожиданно нагрянуть. Трєвожно с ним, вороватий он какой-то. І шапкі нє носіт.


Рєшил єго развлєчь. Поіграть на гітарє. Спєть наши пєсні.
Ето моя гітара. Нє знаю как, но получілось красіво і бєз цвєта. Надо будет узнать, как я так смог.


А ето я уже пою. Точнєє пока іграю. Пріодєлся к номєру. Как вам мой прікід?


Сходіл на кухню, попросіл чєлядь забабахать чайку.


Потом корєш ушол. А я рєшил напісать СМС женє. Скучаю. Она сєйчас далеко, в командіровкє.


Лєзу в свій сєкрєтний домік спать. Там я лучшє отдихаю. Люблю засипать под жужжаніє пчьол.


Вот такой вот мой дєнь. Пака-пака. До нових встрєчь.



P.S. Всі події і персонажі видумані. Збіги випадкові. Фото узято з відкритих джерел. Сайти ліга, украправда, сєгодня, кореспондент, главрєд, точка.нет та інші.

P.P.S. Навіяно спільнотою odin_moy_den і днем журналістики.

P.P.P.S. Сприймайте все з гумором.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• По теме
• Архив