Неаполь (Napoli): огляд південно-західної частини міста

taras_palkov — 09.04.2021

У сьогоднішньому пості продовження огляду Неаполя, де ми пройдемося від п'яцци Монтелолівето униз до моря. Але спершу хочу показати ще одну пам'ятку центральної частини Неаполя, яка розташована вдалині від туристичної метушні, проте однозначно вартує того, щоб її оглянути і тут показати.


Це монументальна каплиця Паппакода (cappella Pappacoda ), яка безпосередньо прилягає до базиліки Сан-Джованні-Маджоре і також присвячена св. Йоану (але не Хрестителю, як базиліка, а Євангелісту). Побудована каплиця була як сімейна капела і усипальниця в XV ст. Артузо Паппакодою – радником і сенешалем неаполітанського короля Владислава Анжуйского.



Готичний портал каплиці з трьома архангелами чудовий і гідний прикрашати навіть собор, а не лише сімейний склеп.









Кампаніла теж дуже цікава завдяки використанню давньоримських елементів. У мене сфотографованим є тільки портал, тому хто бажає ознайомитися з зовнішнім декором каплиці більш детально, може зазирнути сюди - https://uchitelj.livejournal.com/1057679.html.

А тепер з похмурих фото 2018 року повернемося до сонячних і життєрадісних 2015 року на віа Монтеолівето.
Уверху колона Непорочного Зачаття і храм Джезу Нуово про який я розповідав в минулій розповіді про Неаполь.



Униз же по віа Монтеолівето й далі по віа Медіана, часами попри такі "колоритні" будинки"



можна спустися в район морського порту й розташованому поруч Кастель Нуово.



Одним із показників величності Неаполя, як на мене, є кількість замків. Їх тут аж чотири (!) і я іншого міста в Європі не знаю, де б їх було стільки. Крім показаного раніше мною Кастело-Капуано (https://taras-palkov.livejournal.com/49582.html) у Неаполі є ще Кастель-Нуово і Кастель-дель-Ово і Сант-Ельмо. Про останні два буде далі, а поки про Кастель- Нуово.
Замок представляє собою споруду у вигляді трапеції, в кутах якої розміщено п'ять вражаючих циліндричними башт.
Башти ці виглядають ну точно, як тури в шахах.



Побудований замок був в 1282 р. і хоч впродовж століть неодноразово перебудовувався, в основі своїй зберіг стиль каталонської готики характерний для часів іспанського правління. Герб Арагону над входом.



До цього моменту вже існував інший приморський замок - Кастель-дель-Ово, і тому нова фортеця так і залишилася в пам'яті народу Нової (Кастель-Нуово).



Протягом століть Кастель-Нуово був королівською резиденцією, яку відвідували такі видатні особистості, як Джотто, Петрарка, Боккаччо. Тут також сталася видатна релігійна подія. 13 грудня 1294 р. у Кастель-Нуово зрікся престолу чудовий у всіх відношеннях папа-відлюдник Целестин V і тут же був обраний новий злопам'ятний понтифік Боніфацій VIII. Таке в історії трапилося лише двічі. У в ХХІ ст. папства зрікся Бенедикт XVI.
Між двома центральними вежами увагу відвідувачів привертає мармурова Тріумфальна арка. ЇЇ загальна висота 56 м.



Арка була побудована в 1453-1458-му роках скульптором Франческо Лаураною і вважається першим твором Ренесансу в Південній Італії.



Приводом для побудови арки стало урочисте входження в місто переможця - короля Альфонса V Великодушного (1442 рік).
Тріумф Альфонса V й відображений на рельєфах арки.









Крім цих рельєфів, другий ярус увінчують скульптури чеснот в нішах - Поміркованості, Правосуддя, Сили і Шляхетності. Над ними підноситься статуя архангела Михаїла.



Про Іспанську приналежність нагадує ще фреска Мадридської площі під склепінням входу.



У Кастель-Нуово нині розташований музей. Я повністю солідаризуюсь з шановним sibeaster, який написав, що якщо у Вас мало часу або напряг з грошима, на музеї можна цілком заощадити і те, і інше. В основному, всередині можна лише позітхати про те, що можна було б тут побачити, якби попередні покоління дбайливіше б ставилися до культурної спадщини.
І головна причина такого знеохочення є та, що палацову каплицю в Кастель-Нуово розписував Джотто, але від тих фресок до сьогодні нічого не залишилося…
Тому у 2015 р. я музеєм проігнорував, але в березні 2018 р., коли часу в мене було побільше, а туристичних місць для огляду вже значно менше, я цей музей оглянув.

Але в яку погоду я тули потрапив? Тоді була страшна буря, через це відвідувачів майже не було, всередині було темно і так свистів вітер, що здавалось його пориви винесуть вікна разом . Непогода змусила мене ще довго залишатись всередині, а коли в небесній канцелярії ситуація більше-менш стабілізувалась, то транспорт ще довго не відновлював свого звичного графіку. Через це довелось довго йти під дощем до своєї «резиденції» поблизу Кастело-Капуано.
На замковому подвір'ї у проливний дощ.



Є в замку т.зв. Зал баронів. тут довгий час засідав міська рада. Зал цей ніяк не зазнимкувати: він широкий і високий. Тому покажу тут лише його готичину стелю.



Саме в тронному залі були фрески Джотто. Близько 1487 Фердинанд I Арагонський запросив в цей зал декількох баронів, які затіяли проти нього змову, нібито щоб відсвяткувати весілля своєї племінниці, а потім заарештував і стратив їх; з тих пір це місце прозвали «Залом Баронів».



Заслуговують на увагу також бронзові замкової вхідні двері (1475 р), які під час італійських воєн були вивезені на кораблі, який потрапив в бій, і в ці двері потрапило гарматне ядро! Та й так там його і залишили.



Окрема зала відведена роботам, а точніше бюстам авторства Francesco Jerace (1853-1937).





З-поміж них ( sibeaster на замітку) – бюст (точніше 2 бюсти) принцеси Чорногорії Наталії Петровіч.



Це "роз'єднане" Благовіщення цілком можливо створив Джотто або хтось з його учнів.





І ще декілька картин з музею. Марко Кардіско "Поклоніння волхвів". Волхвами "виступають» імператор Карл V (верхній ліворуч), Альфонс V Арагонський (нижній ліворуч) і юний Феррандіні (Фердинанд II).



Франческо Пагано (?) «Мадонна з Дитятком і свв. Папою Григорієм Великим і Бенедиктом». 15 ст. Зверніть увагу на фігурку донатора внизу.



Северо Ієрачо «Коронування Діви Марії зі свв.. Франциском і Єронімом. 16 ст.



Страшнувата робота Бернардо Каваліно «Геркулес й Омфала». 17 ст.





Іпполіто Боргезе «Розп’яття зі свв. Елігієм та Катериною».



Тепер повернемось в сонячний липень 2015 р. За дві сотні метрів від Кастель-Нуово розташований один із провідних театрів Італії - Сан-Карло. Всередину, якщо не на балет і на оперу, потрапити доволі складно. Я інтер’єр театру так і не побачив, а от іншим пощастило більше. Далі посилання для цікавих - https://abel.livejournal.com/595904.html
Навпроти театру Сан-Карло знаходиться Галерея Умберто I , що була побудована в1887-1891 рр. і є дуже подібною до Галереї Вітторіо Емануеле II в Мілані.







Мої фото могли би бути кращими, якби не риштування. У 2018 р. ще раз оглянути Галерею перешкодила згадана вже непогода.





За театром Сан-Карло розташована велична Пьяцца-дель-Плебішіто ( Piazza del Plebiscito ). Це найбільша площа в Неаполі. Тут в античності стояли грецькі міські стіни і замок Луцілія.
Площа обрамлена Королівським палацом (довжина фасаду – 169 м) і з протилежного боку, неокласичних будівлею церкви св. Франциска Паоли.



На початку ХІХ ст. володар Неаполя, ставленик і шваґер Наполеона – Йоахім Мюрат розпочав на площі будівництво. Він планував спорудити портик із колонадою та круглим залом у центрі, щоб використовувати його як місце для народних зборів. Але не встиг. Після фіаско Наполеона й відновлення на троні двох Сицилій Фердинанда I Бурбона останній наказав збудував замість зали Народних зборів церкву й присвятити її Фрациску Паолі в знак вдячності святому за заступництво. Чотирма століттями раніше святий Франциск ді Паола передбачив, що одного разу на цьому місці буде споруджено церкву і простір навколо неї стане найбільшим і найважливішим в місті.



Церква наслідує Пантеон у Римі. Її купол є заввишки у 53 метри.





Місцева атракція на площі це поліцейські на Ламборджіні.





Мені чомусь здається, що таке розраховано на туристів.



До набережної з Пьяцца-дель-Плебішіто найкраще пройти через Сад (який насправді є парком) Молосілье, де вас буде вітати імператор Август.



З набережної відкривається вид на Везувій.



Ще один цікавий об’єкт на набережній недалеко від па’ятника це Фонтан Гігантів – творіння початку 17 ст. видатного П’єтро Берніні у співавторстві з Мікеланджело Наккеріно.



Врешті виходимо до ще одного середньовічного замку Кастель-дель-Ово (Castel dell'Ovo), – буквально: замку Яйця.
Замок раніше розташовувався на маленькому острові, але пізніше твердиню з’єднали з Неаполем вузькою дамбою. Відтак острів перетворився на півострів :).



Як і інші міські замки, він використовувався в якості в'язниці; серед знаменитих в'язнів місцевих підвалів числиться, наприклад, філософ Томмазо Кампанелла - автор відомого «Місця сонця».
Сонце вже заходить.



Назва замку пов’язана з легендою про римського поета Вергілія, який у середньовічні часи мав репутацію чаклуна та провісника майбутнього. Він, начебто, помістив магічне яйце в основу укріплень, і вважалось, що якщо це яйце розіб’ється, то замок буде зруйновано, а Неаполь спіткає катастрофа.
У XIV ст. за часів правління королеви Джованни І внаслідок землетрусу замок зазнав пошкоджень. Щоб уникнути паніки серед населення з приводу можливої катастрофи, яка, начебто, чекала на місто, Джованна присягнулася, що замінила яйце на таке ж. Також є версія, що замок отримав таку назву через свою незвичну форму.
На відміну від свого молодшого побратима Кастель-Нуово замок Яйця (Castel del Ovo) – не музей. Значну частину його приміщень займає військова частина, відтак нікуди не пускають, за винятком двох терас, з яких відкриває чудовий вид на місто та Везувій.



Від Кастель-дель-Ово до пагорбу Позіліппо тягнеться широка набережна віа Партенопея.



На жаль, Неаполь неабияк був зруйнований у Другу Світову, і бомбили саме портову частину, так якихось шедеврів на набережній не побачиш.





Далі перенесемося у інший день 2015 р. в іншу частину Неаполя – на високий пагорб Вомеро, де розташовані дві цікаві пам’ятки: замок Сант-Ельмо ( італ. Castel Sant'Elmo та картезіанський монастир св. Мартина або Чертоза-ді-Сан-Мартіно ( італ. Certosa di San Martino).
На пагорб Вомеро найкраще добиратися на фунікулерах: від площі Данте станція фунікулера Монтесанто; або від станції Монтесанто станція фунікулера Центральний.
Вже не доходячи монастиря можна зробити чудові панорамні фото.





Будівництво картезіанського монастиря було закінчено в правління королеви Джованни I 1368 р. Та своєму нинішньому вигляді (архітектор Козімо Фанзаго ) вважається показовим зразком неаполітанського бароко.
Внутрішній дворик у стилі бароко.



Не буду знову писати, на що цей череп натякає... Самі знаєте :)))



У 1866 р., коли стіни монастиря покинули картезіанці, тут відкрився національний музей Сан Мартіно. У його 90 залах експонується величезні збори статуеток і неаполітанських різдвяних фігурок - Презепе.



Оскільки презепе через скло тяжко фотографувати, тому багато їх не буду показувати.







Картезіанські фрески.



Є тут навіть кораблі. Довелось тягнути на гору :)).



Чертоза ді Сан-Мартіно (Certosa di San Martino), має не тільки велику колекцію мистецьких скарбів, а й прекрасний оглядовий майданчик з видом на Неаполітанську затоку. Ліворуч на горизонті острів Капрі. Вдалині праворуч видно райони К’яйа і Позіліпо, де я так і не побував :-(.



Порт і Везувій.



А тут нижче частково видно ті місця, про які я розповідав. Зокрема церкву Св. Франческо Паоли, а за нею на морі - замок Яйця.



Замок Святого Ельма був побудований Робертом Анжуйським в 1329 році на місці монастиря Святого Еразма, і називався Сент-Еразмо, але потім пізніше ім'я було святого було «італьянізовано» і набуло форми «Ельмо». В даний час в будівлі фортеці розташовується музей історії мистецтв «Bruno Molajoli».

Я не дуже добре знаю російську історію, але відзначу, тим не менше, один факт: у цьому замку 1717 р. тут переховувався від переслідувань батька царевич Олексій Петрович і все це детально описано в одному з найкращих російських романів (ІМХО) «Антихрист. Петр и Алексей» авторства Дмітрія Мєрєжковского.



Сант-Ельмо чи не найулюбленіше місце для туристів, свого роду неаполітанський «кругозір» з панорамним видом на Неаполь, затоку і Везувій.
Спереду на фото церква і дзвіниця чертози Сан-Мартіно.





Ліворуч біля двох океанських лайнерів видно Кастель-Нуово, дещо правіше - Гелерея Умберто І. Навпроти неї - театр Сан-Карло. Ще правіше - п'яцца дель Плебішіто.



Кастель Нуово, Галерея і порт ближче.



Під час двох подорожей до Кампанії мене чекали дві крайнощі з погодою: у березні 2018 р. впродовж 7 днів у Неаполі безперестанно лив дощ, а от у липні 2015 р. була така спека, що ледве вистарчало сил гуляти по місту. Постійна парнота ще наростала до вечора, після чого – гучні грози. І так чи не кожного дня. Те, що ви бачите на фото, якраз є передвісником бурі.
Везувій вже у грозі, тому його вже не видно. Зате спереду добре видно картезіанський монастир.



Дякую! Наступного разу, маю надію, закінчити свою розповідь про Неаполь. Якщо тільки не...

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив