Наші ПС-ДУК-УДА

bitter_onion — 07.07.2020 На правах реклами і не тільки.
Свого часу мав честь познайомитися з панною Оленою Білозерською, досить відомою постаттю на українських теренах.

Знайомство наше почалось ще у мережі.
На той час вона воювала у ПС, а мене після оборони Дебальцева досить зацікавила ця спільнота, з огляду на те, що я там від них побачив (їх підрозділи також брали участь у цій операції). Ми почали з нею спілкуватися.

Але пані Олена - журналіст, блогер, боєць-снайпер, документаліст - спілкувалась і спілкується й досі досить виважено. Ніжна, тендітна жінка, у якій (я знаю), якщо треба, виявиться більше сил та волі, аніж у деяких чоловіків.
Водночас, про деякі речі вона пише "руба". Звісно ж, так, як вона бачить, але чесно. І - так, як бачили ці події і сотні моїх занурених у процес товаришів, і я особисто...
І це принаджує, бігме. Бо це таки правда, а правда завжди є цінною, принаймні для тих, хто хоче жити не оманами та ілюзіями, а більш-менш об*єктивним розумінням того, що відбувалося  тоді й відбувається наразі.

З панною Оленою ми домовились про реальну зустріч восени 2019.
Причин у мене особисто було декілька - цікавила її постать, хотілося її, тодішню вже офіцера ЗСУ, почути... але насамперед цікавила її книга.

"Щоденник нелегального солдата".



Я придбав її, звісно ж, з авторським дописом. І дуже радію цьому.
Чому радію? Бо маю втіху побачити неупереджене викладання обставин бойових подій 14, 15 і надалі років в україно-російській війні. І у багатьох досить класичних випадках, змальованих авторкою, зі свого боку підтверджую - так воно тоді й було. Тобто, це ПРАВДА - а правду бачити завжди радісно. Тим, хто воліє чути, а не пропагандистський бруд.

Авторка просила мене скласти відгук на книгу та опублікувати його.
На жаль, я не одразу зміг це зробити, бо принципово не беруся давати оцінку тому, що ще не оцінив. Але зараз, прочитавши 3/4 книги, можу вже виважено викладати свою думку щодо зазначеного.

Так, пані Олена де-інколи висловлює певні особистісні політичні думки, з якими я не згоден. Але радує те, що у більшості позицій її та мої погляди є тотожними, незважаючи на те, що вона тоді була у ПС, а я - у ЗСУ.
І завдяки цій книзі я зміг додатково осягнути постать "Вольфа" (ПС) - без сумніву видатної особи, з якою я також тоді мав честь познайомитись особисто.

*****
Щодо цієї війни у нас крутиться дуже багато брехні в інформаційному полі.
Ця книга - одна з небагатьох творів, що проливає світло на події тих років, дозволяючи оцінити їх не однобоко, не упереджено. Без прикрас та закидів - так, як воно є НАСПРАВДІ, а не так, як вам могло уявлятися лише з певних фільмів та повідомлень.
Раджу придбати її усім, кому цікава ця тема.

А панні Олені я уклінно дякую за її титанічний, без перебільшення, труд з укладання та написання цієї книги.
Цей твір - чудовий.



ПС.
Приємно було бачити згадки про Андрія Стемпіцького, одного з лідерів руху, з яким я свого часу вчився в одному училищі та є особисто знайомим...
А чому б, ви думали, у нього позивний - "Летун"? ;-)

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив