Народили!

olena_risu — 12.05.2010 редакторська робота мене відверто псує. Зізнаюсь: я не можу читати довгі репортажі (тільки картінкі дивлюсь). Особливо в інтИрнеті. Зате вмію їх писати

якщо зустрічаю репортаж, який починається з опису того, як гарно співали  пташки чи ще чогось подібного, конче необхідного, щоби передати не тільки фактаж, але й неперевершену атмосферу дійства, то мені стає нудно і я засинаю це промотую. І не факт, що серед високохудожніх описів природи доберусь до фактажу (я, мабуть, цинік?)

Тож, каюсь, писати сама коротко не вмію, а довго читати не хочу. Особливо на християнських сайтах, да. Уявляєте, як важко зі мною працювати авторам, які таке нам інколи пишуть?

Інша річ, аналітика чи журналістські розслідування, де нема води, там ще якось  можна пережити многа_букф. Навіть буває дуже цікаво.

Хороший аргумент на мій захист недавно почула від поляка Домініка Ксєнські, голови Об`єднання видавців локальної преси. Він розказував про критерії оцінки журналістських текстів, прийнятих як мінімум у  виданні, де він працює:

1. Важливість/актуальність/оперативність тексту

2. скільки часу журналіст витратив на його підготовку (чи написав з голови, переглядаючи інтернет-повідомлення, або мусив побігати/поїздити у пошуках матеріалу).

3. скільки часу редактор витрачає на опрацювання тексту(!)

4. І четвертий критерій (!!!!!) кількість знаків.
При чому, як вважає пан Ксєнські, чим коротше текст, тим вища його цінність, адже не треба багато розуму, щоби написати довгий просто текст. А справжній талант журналіста є в тому, щоби коротко, але вичерпно передати суть.?

А ви читаєте довгі тексти? може я дарма возмущаюсь і всіх ріжу?

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив