Куда ночь, туда и сон.

antaresna — 11.11.2024 А прошлой ночью, в старинном доме посреди роскошной Вены мне приснилось, как я живу в беженском общежитии.
И там столько событий, разговоров, встреч, людей, знакомых и незнакомых.
И парень, лет 17, нелюдимый, как большинство тинэйджеров, сложивший поразившую меня картину из крупных кристаллов соли.
Пустыми буквами в соли зияло: АРТЁМОВСК.
Я спросила у парня, оттуда ли он.
Ответил, что нет, из Винницы...

А потом его с младшей сестрой забирали американские родственники. Дети собирали вещи, а я убеждала какую-то женщину, переживавшую, не далеко ли едут, что как бы там ни было, но детям лучше далеко, но с близкими людьми, чем здесь у нас, в общежитии.
Мы же все здесь временно.
И непонятно, кто куда.
И вообще, я знала во сне, что где-то рядом Абхазия. И это опасно.

Подруга, попавшая со мной во сне в то же общежитие, наяву сказала: "Вика, куда ночь, туда и сон". И это как-то примирило с бурлением подсознания, которое что-то выталкивает на поверхность накануне дня рождения.
Буду ловить знаки.
И лучше такие, которые не отбирают, а привносят.
Как розовые надписи ВІРА.
Что бы они в Вене, с ее латиницей, не означали.


А минулої ночі, у старовинному будинку посеред розкішного Відня мені наснилося, як я живу у біженському гуртожитку.
І стільки подій, розмов, зустрічей, людей, знайомих і незнайомих.
І хлопець, років 17, трохи відлюдькуватий, що вразив мене саморобною картиною з кристалів солі.
Пустими буквами в солі була викладена назва міста: АРТЁМОВСК.
Я запитала у хлопця, чи він звідти.
Ні, виявилось, що з Вінниці...

А потім його з молодшою сестрою забирали американські родичі. Діти збирали речі, а я переконувала якусь жіночку, що переймалася, чи не далеко їдуть, що хай там як, але дітям краще далеко, але з близькими людьми, ніж тут у нас, в гуртожитку.
Ми ж всі тут тимчасово.
І незрозуміло, хто куди.
І загалом, я знала уві сні, що десь поруч Абхазія. І це небезпечно.

Подруга, яка, теж уві сні, жила в цьому гуртожитку, наяву сказала: "Віка, куди ніч, туди і сон". І це якось примирило з колотнечою підсвідомості, яка щось виштовхує на поверхню напередодні дня народження.
Буду ловити знаки.
І, краще, такі, які не відбирають, а додають.
Як рожеві надписи ВІРА.
Що б вони у Відні, з її латиницею, не значили.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив