Константин Ильченко · Прямо зараз. Мюнхенська конференція з безпеки

don_katalan — 19.02.2022 Президент Зеленський: «Ми будемо захищати свою землю не звертаючи на те чи будуть нам допомагати чи ні, чи стоять у нас на кордоні 50 тис. чи мільйон ворожих солдатів».
Це те чого чекає народ вже майже вісім років, після цих слів я остаточно зрозумів, що ми задню не вмикаємо.
А далі ще круче. Зеленський пройшовся по ООН, зазначивши, що ця організація не може захистити, навіть і сама себе, бо агресія відбулася проти країни-засновника ООН.
Після чого пролунав контрольний постріл. Президент України закликав провести консультації по Будапештському меморандуму і розробити безпекові гарантії по Україні.
Слів нема, скажу без пафосу: Зеленський демонструє залізний характер і послідовність у своїх діях. Так і повинен себе вести лідер держави, яка знаходиться у стані війни.
одії розвиваються стрімко, впевнений, що попереду велике фіаско мордора.
=====
Diana Makarova · Смію нагадати.
Зима 14-15 років. Водяне. Десятки дорослих і більше двадцяти дітей евакуюються на українську сторону. Більшість вивозять протестанти, ми приїздимо за останніми кількома сім'ями.
Серед них - батько з двома дітьми. Ми кричимо:
- Швидше, швидше до автобусу!
Діти ховають погляди, ховаються за батькову спину, але стиха позиркують в сторону евакуації. Батько, угрюмо, тягнучи речі до машини:
- Спасибо, нам не надо. У нас свой транспорт, мы едем на Донецк.
Одна сім'я. І десятки - на українську територію
Нагадую ще раз.
Дебальцеве, шосте лютого, 2015 року, Зелений коридор з вивезення цивільних від обстрілів. Дві колони стоять в центрі. Одна - 24 одиниць автотранспорту, на лобових стеклах таблички "СЛАВЯНСК" Тобто - на українську територію. В цих автобусах, машинах виїздить на той день 866 чоловік, не рахуючи тих, кого вивозять санітарним транспортом колони, не рахуючи тих, хто приєднуються до колони.
Друга колона - красиві, чисто вимиті автобуси з Донецьку. Їх всього кілька. На лобових стеклах таблички "ДОНЕЦК"
В них порожньо. З ними під кінець дня виїде 46 людей. З тих 46 буде сім'я, яка просто переплутала автобуси і швидко переїхала назад, на українську територію. Отже всього - 42 людини.
866 на українську територію і 42 на окуповану
Я нагадую.
Я хочу сказати - вони завжди все знали.
Вони звикли не чекати від Росії особливих милостей - і вони завжди вміли вимагати від України гуманного ставлення до своїх громадян.
Будемо чесними - Україна тоді теж зробила небагато для своїх переміщених осіб. Але ті, кого вивезли суто ми (тобто, ті, про когго я можу говорити з цілковитою певністю) - мали принаймні півроку, щоб оговтатись і підшукати для себе можливості життя на українській території.
Ті, з ким працювали інші волонтерські організації далі - мали ще більше часу. Хто хотів лишитись, той все зробив для того, щоб лишитись. І говорю я не про це.
Я просто нагадую.
Це просто моя особиста статистика.
Водяне. Десятки сімей - їдуть на українську територію. Одна - на російську.
Дебальцеве. 866 чоловік лише в один день їде на українську територію. 42 - на російську.
При прочіх равних. Транспорт подано і туди, і туди. Обирай.
Обирали.
Тому я можу прикидувати, скільки їх нині сіло в автобуси і побачило всю "гостинність" Росії.
А скільки лишилось на місці.
Звичайно, моя особиста виборка нерепрезентативна. Це просто моя особиста виборка. За скрін дякую Sergey Naumovich

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив