життєве
atanoissapa — 30.09.2011
Всесвіт ніби знущається над моїм свіжопроявленим материнським
інстинктом. Сьогодні він, всесвіт, заніс до Галушківки, на свято
дітей-майжесиріт. "Майже", бо живуть вони в дитячих будинках
сімейного типу. Тобто одні батьки на десятеро дітей, хоча й
називають вони їх "мама" й "тато".З жахом зафіксувала думку, що не вважаю людей, які всиновлють десятьох дітей, божевільними. Вони роблять охрєнєнно добру справу. У більшості з нас з народження є одна, чи дві людини, яким ми завжди будемо потрібними. А ці дітки були одні у всьому світі, зайві. Уявіть собі, як страшно прийти в цей величезний та складнючий світ, коли у тебе нікого немає?
А ці батьки не думають "ой, а чи будемо ми висипатись?" або "а чи зможемо подивитись світ?", чи там "а як же наша свобода?" або "а чи віддячать вони нам, коли виростуть?", - ці люди дарують, хоча б трішки, хоч одну десяту, але все-таки тепла кожній дитинці. Це так круто.








Капитальный ремонт в многоквартирном доме: права и обязанности собственников
Отсутствие пространственного мышления
Сухая гроза: опасный и редкий природный феномен
Церковь Рождества Пресвятой Богородицы в Надовражине
Пермь. Мотовилиха
Мясо и гарнир.
САРАТОВЧАТА 9
"Никто" (Nobody)
просто так 
