Жити по совісті

bilozerska — 04.07.2016 Уривки з двох "текстів дня". Я б навіть сказала - текстів сьогодення.

1. "Жоден блискучий адвокат не зробить для вас того, шо може зробити купка нарваних, здатних псіханути й розхерачити судову залу і бути готовими до нерівного бою з озброєним беркутом та іншими бандюками.
І от, коли на ̶п̶о̶г̶р̶о̶м̶ захист справедливості прийде неміряно зєвак із нєврозом, які теж хочуть шось зламати, спалити чи пнути ногою, якщо за це нічо не було попереднім, ось тоді влада сама буде шукати законні підстави для того, щоб вас звільнити. Після нормального замєсу вам сам генпрокурор скаже, що "При обранні міри запобіжного заходу до будь-якого учасника АТО потрібно враховувати таке поняття як гідність бійця". Вот. А не "враховувати існуючі ризики", як ви звикли чути в судах під час промов прокурорів... Так не має бути". (Тетяна Близнюк)

2. "- Злочин - робити вигляд, що ми живемо у мирній державі.
- Злочин - дія на території фронту законів мирного часу.
- Злочин - рівні права перед українським судом бійців-добровольців і сепаратистів.
- Злочин - невизначений статус добровольців попри цілком визначену кількість пролитої за Україну крові.
- Злочин - майже неприкрита торгівля з окупованими територіями і бізнесові стосунки з РФ.
- Злочин - відсутність цільових державних - військових, енергетичних, наукових, інформаційних, тощо - програм, спрямованих на перемогу над РФ.
Бійці-добровольці та свідома частина суспільства знову стукнули кулаком по столу цими днями. Влада відреагувала. І це зовсім не радує. Адже правосуддя в ручному режимі - теж злочин".
(Алла Мегель, стаття на сайті "Сектор Правди")

А знаєте, про що це, хлопці й дівчата? Про те, що покиньте вже нарешті "жити по закону", "прагнути в Європу" і займатись тому подібною лабудою.
Закону зараз в Україні нема. Від того, що ним прикриваються всі, від верху донизу, коли їм це зручно, закон не з'являється і діяти не починає.
У нас незаконна війна, незаконні добровольці, незаконний - навіть в легальних силових структурах - обіг зброї і БК, незаконні вороги, незаконні убивства й затримання цих ворогів, незаконні поранені й загиблі, волонтери з медиками - і ті незаконні. Усе наше життя - від найвищого рівня до найнижчого - керується чим? Договоряками. Кожного з нас є за що посадити на багато-багато років, було б бажання. "Батю"-Лихоліта взяли під варту не тому, що він винний, і звільнили з-під варти не тому, що він невинний, а просто тому, що цього разу ті, хто хотіли його звільнення, виявились сильнішими за тих, хто хотіли його посадки. Все.

Правове поле, що за часів Януковича було подібне до "потьомкінського села", тепер просто і чесно зруйноване, і не в нашій владі, навіть якщо ми цього хочемо, за існуючих умов відновити його.

На чому ж тоді тримається наше суспільство, як зветься та нитка, на якій усе це висить і не провалюється в тартарари, у повний, тотальний бєспрєдєл?
Вона зветься просто і ясно: совість. Ми живемо по совісті. Так і треба жити, не стидаючись цього, не приховуючи це.

Колись, коли закінчиться війна і поміняється влада, ми сядемо разом за стіл. Вип'ємо море кави (я її не п'ю, але більшість п'ють), посміємось, поплачемо, покричимо, десять разів посваримось і помиримось - і вирішимо, які у нас мають бути закони, чи справді потрібна нам та бісова Європа (і вирішимо, мабуть, що нафіг не потрібна) і взагалі, як нам далі жити. Ну, і почнемо так жити.

А зараз - ну, не страждайте фігнею. Просто живіть по совісті. Слухайте її підказки. Вона не помиляється.

P.S. З написаного ніяк не випливає, що не треба тиснути на владу і добиватися прийняття корисних, потрібних державі і людям законів. Хай будуть. Знадобляться на майбутнє.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив