жених

petro_o — 13.03.2011 У п'ятницю до колеги прийшов жених...

Насправді, він революціонер. Серйозний мужчина. Тягався по судах із самим СБУ. Точно не знаю, щось там на роботу його не хотіли брати чи щось таке, а він рвався в органи, щоб боротися з корупцією. Відшкодував моральні збитки. А ще раніше - через суди повернув собі землю. Ну, й так далі.

Коли у нього запитували:

- Чому не жонатий?

Відповідав:

- Я революціонер! А революціонери не можуть мати сім'ю...

І ось, схоже, покаявся, сказав, що помилявся і готовий одружитися, причому, найближчим часом, і ніщо йому не стане на заваді.

Вибір упав на мою незаміжню колегу - гарну, вродливу дівчину, талановиту журналістку.

Заходив до редакції, але дівчина всіма правдами і неправдами умудрялася уникати наполегливого кавалера. А тут, у цю п'ятницю - бац! - і здибав.

Стукає у двері:

- Можна?!

Входить. У руках букет - жовті троянди, обгорнуті в кольору зеленого паркану папір з червоними рюшиками. П'ять штук, ще й якесь бадилля. Обхопив той букет двома руками, ніби у нього хтось збирається відібрати. Нервується - потом обливається, як морозиво на сонці, виділяючи відповідні пахощі.

Вручає букет своїй жертві. Щось белькоче, мовляв, з весною... А дівчина кокетливо його очима прострілює...

Вміють же баби спокушати! Мужик зовсім потом вкрився. А панночка йому ареведерчик:

- Спасибі! Поспішаю на інтерв'ю, вибачайте!

І хутко зникла.

Жених слідом за нею...

Згодом з'ясувалося, що панночка дорогою жениха відшила.

- Що ж ви, - кажу колегам, які були свідками цього побачення, - не поговорите з дівчиною, не можна ж бути такою перебірливою. Прийшов жених, то треба брати - не пропадати ж добру. Екологічно чистий, без ГМО! У нього і свині, і кури, і земля, і хата у райцентрі! Що ще треба? Тут до міста півгодини їзди!

- А якщо серце до нього не лежить?

- Й не треба, щоб лежало. Головне - статки. Любов, вона швидкоплинна, як укол - раз і все, а кушать хочєцца всєгда.

Коротше, баби мене засвистали. Навіть обізвали старим збоченцем. Ну, да - я вже тертий калач. Але не розумію людей. Життя - мить. Все, що є - є зараз. Тепер. Адже завтра може й не настати.

Це ж, як дятел - б'ється головою по сосні і приносить користь лісу. Сподобалася чоловікові, так зійдися з ним, а там, Бог дасть, й дітки народяться. А яке то щастя - діти! Заради цього ж ми й живемо. Без дітей ми ніщо.

І потім, не ми вибираємо, а нас вибирають - на Небесах визначають, кому й від кого народжувати дітей. Тож, навіщо противитися законам Мироздання?

Мироздання дає шанс жити - треба жити! Якщо ж заманеться Йому стерти з лиця Землі, не встигнемо й гавкнути... І лишаться перемішані з багнюкою купи уламків від наших будинків, машин, кораблів і літаків,.. і мрій.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив