Галичина

podolianka — 29.07.2016 Зараз в тренді їхати відпочивати в Одессу чи в Бердянськ. Але якщо хочеться втекти від спеки та від метушні, то краще в Карпати!
Напишу про їжу та про особисті враження. Куди піти та що подивитись - не буду.

Я люблю куштувати місцеву їжу - мені подобається місцеве пиво, квас, все на розлив. І все те, що місцеві господині готують. Я не дуже бридлива і тому п'ю все розливне. Та їм все покупне, і в кафешках, і з базару. Домашні сири, домашні коржики, сирники, місцевого копчення риби та ковбаси. І навіть домашньої консервації гриби. Намагаюся відвідати усі місцеві пивоварні!


Ворохта. Звичайнісіньке село, нічого особливого. Переваги - що у ньому є залізнична станція та неподалік знаходиться Говерла. Готують та подають як вдома на кухні, можна сказа що ніяк.
Хоча тре відмітити місцеві гамбівці - вареники з вишнями з дріжджового тіста! Вони прикольні такі, великі, товсті. на пиріжки схожі. але робляться на пару, тому зовсім не такі, як пиріжки. їх подаюсь з чоколятою!
(Для мене було дуже дивно, бо я зовсім інші роблю, такі, як моя бабуся готувала. з тонкого тіста, варені. Їх треба їсти охолодженими! з узваром)
Але з будь-якої точки Ворохти ну просто чудові краєвиди! З розваг - рафтинг, конні прогулянки, екскурсії і таке інше, як усюди.

Верховина. Серце Карпат. Саме там жив Параджанов, коли знімав "Тіні забутих предків". На місцевому базарчику можна купити справжні старовинні вишиванки, кептарі ручної роботи, ткані пояси тощо. Такі, як на виставках та в музеях.
З їжи - бринзи - козячі, овечі, з прянощами чи із зеленню! На будь-який смак.
А ще у Верховині є непогана місцева півоварня.

Окремо тре зазначити місцевий атракціон - рибалку. Він є майже у кожному карпатському селі. Приїжджаєш до форельника, закидуєшь вудку. І через пару секунд вже втягуєш форельку! Потім твою форельку тобі готують на грилі, або запікають, або готують як забажаєш.
Ї свіжевиловлена на смак добріша, ніж у містах у ресторанах.

Яремче.
Були проїздом. Краєвиди класні. Сувенірний базар недаремно вважається одним з найкращих у Карпатах. Ось меню з кафешки на ходовом місці біля трасси та стежки Довбуша. Кафешка приємна, готують смачно. Порції величезні, вказано 200г, але по факту значно більше.




Івано-Франківськ.
Ідеальне місто, щоб неквапливо гуляти вулицями міста, пити каву із смаколиками у кафешках, сидіти з планшетом, зануривши ноги у фонтан (там усюди є безкоштовний вайфай).
Усюди готують класно, порції величезні, кафешки конкурують за клієнтів, одні пропонують домашнє морозиво, інші - безліч сортів пива з місцевих пивоварень. Адже, якщо смачно не буде, ніхто не буде туди ходити.
Людей не забагато, але кав'ярні всі заповнені ввечері.






Архітектура, квітники, парки, фонтани. Але найголовніше у Франківську - це його атмосфера. Ніхто нікуди не біжить, всі почуваються розслабленими і вільними...

Таким приємним та гостинним був Львів років 10-15 тому...

Львів.
Спаскудивсь повністю.
З найчудовішого, найромантичнішого міста України перетворивсь на крим сезону 2013.
Площу Ринок заставили мерзотними палатками з асортиментом, що нагадує 90-ті: жуйки, синтетичні псевдовишиванки, китайські дешевеньки чашки, брелоки та магніти, буси тощо.
Місцевих у центрі нема, самі туристи. Причому все націлено на видавлювання грошей. Сервісу нема. Тої львівскої атмосфери теж нема.
Фонтани брудні, гидко дивитися.
Розрекламована львівска кухня спаскудилася також.
Колись мені дуже подобавсь "Кумпель", галицькі страви,своя пивоварня.. Цього разу до омлету подали помідор, в якому вже почалися процеси бродіння, учорашню слойку. Ковбаски несвіжі, завиванець на хлібній тарелі засохлий хтозна коли. Жульєн тхне штучним грибним ароматизатором.
В улюбленій колиськав'ярні "Золотий дукат" три види учорашнього штрудлю і десерт з синтетичних вершків.  Меню, яке колись було гарненькою книжечкою, перетворилося на брудну, заламіновану картонку, яка водночас є підставкою для тарілок. Якась задріпана столовка, а не львівська кав'ярня.
У центрі за руки хапають і тягнуть на екскурсії (ну як у Криму було, хто пам'ята). Для повної ідентичності на Площі Ринок не вистача лише бабусь з торбами "пі-і-іво, кукуруза, бєляши". Хоча може вони й були, а я не помітила...
Ніхто ніде не переймається якістю, ціни гилять якнайвище, наскільки вистача жадібністі, головний принцип - туристів багато, все розкуплять і так.
До речі, від Львова до Івано-Франківська їхати лише три години...

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив